Плацентарні фактори у вагітних з ізольованими вадами серця в плода

Abstract

Плацента як унікальний і тимчасовий орган у людини забезпечує розвиток і захист плода, експресію ангіогенних та антиангіогенних факторів та їхніх рецепторів. Цілісність фетоплацентарного ендотеліального бар’єру має вирішальне значення для розвитку органів плода, особливо серцево-судинної системи. Фактор росту плаценти (PLGF - placental growth factor) регулює морфофункціональне становлення матково-плацентарної судинної системи і може змінюватися залежно від терміну гестації та за різних патологічних станів вагітної. Оскільки існує диференційна експресія PLGF та розчинної форми fms-подібної тирозинкінази (sFlt-1) у різні терміни вагітності та їхня конкуруюча взаємодія, доцільним є вивчення їхнього вмісту в крові вагітної як індикатора регуляції судинної системи плаценти за патологічних станів жінки та плода. Мета - визначити вміст плацентарних факторів, зокрема PLGF та sFlt-1, у сироватці крові вагітних з ізольованою вродженою вадою серця (ВВС) у плода для підвищення ефективності діагностики та можливостей прогнозування розвитку вад серця. Матеріали та методи. Роботу виконано на основі клінічного проспективного дослідження госпітальної вибірки з використанням методу дослідження «випадок-контроль», з оцінкою клінічних і лабораторних даних у 30 вагітних з ізольованою ВВС у плода (досліджувана група) та у 60 вагітних зі здоровим плодом (контрольна група). З метою мінімізації впливу різних факторів ризику виникнення вад серця у плода визначено критерії відбору вагітних із несиндромальними формами ВВС та контрольної групи. Використано клінічні, лабораторний та статистичний методи. Рівень індикаторів ангіогенезу у сироватці крові вагітних обох груп визначено імуноферментним методом в одиницях пг/мл в ІІІ триместрі вагітності. Статистичний аналіз проведено засобами пакету R-програми. Використано ROC-аналіз та AUC (area under ROC curve) для його кількісної інтерпретації. Статистично значущими прийнято розбіжності за р<0,05. Результати. За результатами дослідження, вік жінок досліджуваної групи коливався у межах 17-39 років і становив у середньому 28,36±5,12 року, а вік жінок контрольної групи – від 17 до 39 років; 29,63±5,39 року (р=0,239). Середній гестаційний термін жінок досліджуваної групи на момент госпіталізації відповідав 28,26±8,45 тижня. У досліджуваній групі середній рівень PLGF варіював у межах 93,73±77,32 пг/мл, тоді як у контрольній групі - 198,63±168,27 пг/мл (р=0,002). Рівень sFlt-1 у сироватці крові жінок досліджуваної групи відповідав у середньому 9779,44±5407,53 пг/мл, натомість у вагітних контрольної групи - 3124,6±1624,53 (р<0,001). Співвідношення sFlt/PlGF у досліджуваній групі дорівнювало 180,9±151,1, у контрольній групі - 15,76±14,7, що вказувало на високий вміст антиангіогенного фактора в крові жінок досліджуваної групи. Висновки. Отримані результати у вигляді зниження PlGF у крові вагітних із ВВС у плода та підвищення антиангіогенного фактора в цій групі в ІІІ триместрі порівняно зі здоровим плодом свідчать про порушення ангіогенезу у фетоплацентарній системі. Аналіз даних віку вагітних обох груп не виявив статистично значущої різниці між ними. Завдяки застосуванню багатофакторної моделі логістичної регресії був створений “калькулятор ризику” ВВС, який, використовуючи рівні плацентарних факторів вагітної, розраховує ймовірність виникнення серцевої вади плода. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження погоджено Локальним етичним комітетом для всіх, хто брав участь. На проведення дослідження отримано інформовану згоду пацієнток. Автор заявляє про відсутність конфлікту інтересів.

Keywords

• вагітність
• плацентарні фактори
• вроджені вади серця