ФОЛЬКЛОРНИЙ РЕСУРС НАЦІОНАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ ЯК ІДЕОЛОГІЧНА ПЛАТФОРМА ПРЯМОСТОЯННЯ УКРАЇНЦІВ У ВІЙНІ
Abstract
Присвячено вивченню сучасного стану фольклорного текстотворення та фольклоризму авторського тексту в умовах активної фази російсько-української війни. Ураховуючи попередні теоретичні напрацювання з проблематики, авторка статті долучає до мілітарного культурологічного дискурсу маловідомі дані, які можуть стати методологічним інструментом виявлення закономірностей фольклорної смислогенерації та творчої рецепції фольклорного елемента авторською суб'єктністю задля встановлення конвенційних зв'язків між автором та аудиторією, для консолідації довкола національних концептів усіх учасників культурної комунікації. Об'єктом аналітики статті стали матеріали, отримані з соціальних Інтернет-мереж і платформи YouTube, тексти усних історій, які мають перспективи фольклоризуватися в межах певної фольклорної групи, та авторські художні тексти, джерелом яких стали фольклорні алюзії та ремінісценсії. Дослідниця зосереджується на предметі взаємодії авторської та колективної суб'єктності, зауважує рівні стилізації авторської інтерпретації й можливі жанрові переходи, спричинені зміною функції варіанту, а також висновковує про втрату обрядової функції на користь психотерапевтичній і соціальній. Авторка статті екстраполює дані мотивемно-мотивного покажчика фольклорного репертуару світових воєн ХХ ст. (О. Кузьменко) на мотивемний ряд у його мотивній та аломотивній текстовій реалізації новотворів і виявляє збіги, що вказує на перспекиву їхньої фольклоризації хоча б на рівні сімейних меморатів. Варіативність залишається визначальним маркером фольклоризації авторського твору: лише періодичний моніторинг цього контенту через повторну фіксацію дозволить зробити остаточні висновки. У студії розглянуто можливості Інтернет-платформ не лише як "лабораторії" фольклорного текстотворення, а й як найшвидшого способу опосередкованої трансмісії і класичних фольклорних форм, і традиційних ідей – "будівельного матеріалу" новотворів.
