Сутність інституту захисту культурних цінностей в аспекті збройних конфліктів

Abstract

У даній статті досліджено та проаналізовано питання щодо сутності інституту захисту культурних цінностей у міжнародному праві в аспекті збройних конфліктів. Сказано про те, що становище з культурною спадщиною у ХХІ столітті надзвичайно складне через поширення збройних конфліктів та воєн, що змушує науковців з усього світу, а також українських дослідників регулярно вивчати цю проблему та з’ясовувати нові й актуальні аспекти на основі останніх подій в країні. Наголошено на тому, що повномасштабне вторгнення російських військ в Україну, котре відбулося 24 лютого 2022 року можна вважати війною й проти культури, оскільки окупанти звертають особливу увагу на культурну спадщину України. Зазначено про те, що одним з найважливіших міжнародних договорів, що регулюють захист культурних цінностей в разі збройного конфлікту, є Гаазька конвенція 1954 року. У підсумку, зазначено про те, що захист культурної спадщини під час збройних конфліктів стає все більш актуальним та важливим в наш час, і це підтверджується останніми подіями. Ця місія є сучасною та підтримується моральними, стратегічними та правовими імперативами. Сучасна теорія та практика збігаються в тому, що міжнародна спільнота має фундаментальний інтерес у захисті культурної спадщини, який має бути гарантованим усіма засобами, навіть під час війни. Для цього важливо задіяти найбільш значущі доктрини міжнародного права та універсалізувати норми звичаєвого права, які забороняють напади та знищення культурних цінностей, і включити їх у тіло основних міжнародно-правових документів. Ці норми закріплюють зобов’язання ergaomnes, що урівнює усіх членів міжнародного товариства в їх правах та відповідальності.

Keywords

• культурна спадщина
• цінності
• архітектура
• міжнародне право
• конвенція