МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ЯКІСНОГО ТА БЕЗПЕКОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОСЛАВ’Я

Abstract

Стаття пропонує приклад дослідницького підходу (формулювання інструментарію) і має стверджувальний характер методологічного потенціалу дослідження «Українське православ’я: національна ідентифікація церков під час російсько-української війни», яке вперше публікується у журналі Annals of the University of Bucharest. Political Science Series (ISSN 1582-2486). Для автора вихідним пунктом є особлива роль релігії у гуманітарній сфері як безпековій царині національної ідентичності та у сучасних гібридних конфліктах, зокрема православ’я в російсько-українській війні. Автор пропонує концепт «національного паспорту православних церков» України як методологічний механізм перевірки якості та захисту власної ідентичності: в якій мірі поняття «українська» церква в православному просторі виявляє приналежність до народу України. Обґрунтовується особлива роль якісного методу аналізу документів. Автор встановлює чіткі межі кожного критерію методологічного механізму, що дає можливість визначити орієнтованість у своїй ідентичнісній даності, а відтак й висновувати про конструктивні та деструктивні моделі функціональності православних спільнот у житті українського суспільства. Матеріал напрацьовано в рамках виконання проєкту «Соціальна функціональність релігії в умовах масштабних небезпек: ідейно-теоретичний та практичний виміри» за державним реєстраційним номером: 0121U109446.

Keywords

• релігія, гібридність, війна, православ’я, УПЦ, ПЦУ, документи, методологія, «національний паспорт православних церков»