ПРО ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ОРНАМЕНТАЛЬНОСТІ В ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНОМУ МИСТЕЦТВІ ТЮРКОМОВНИХ НАРОДІВ

Abstract

Мета дослідження полягає в розгляді основних ідентифікаційних параметрів орнаментальності в декоративно-прикладному мистецтві тюркського світу. Методологія дослідження спирається на порівняльно-типологічний метод, адже порівняльний аналіз розкриває, з одного боку, загальні універсалії орнаментальності в декоративно-прикладному мистецтві тюркомовних народів, а з іншого — їхню специфіку. Методологія дослідження також спирається на принцип історизму, що орієнтує на взаємозв’язки культур у просторі етапів історії народів. Саме історико-культурний вектор сприяє узагальненій демонстрації основних домінант орнаментальності в декоративно-прикладному мистецтві тюркських народів. Результати статті свідчать про те, що декоративно-прикладне мистецтво тюркомовних народів має безсумнівні типологічні підстави спорідненості. У статті сформульовані положення, що мають певну перспективу для класифікації матеріалу. Результативність виконаного дослідження дозволяє трактувати орнаментальність як єдину функціональну основу морфологічної системи мистецтв. Наукова новизна представленої статті полягає в тому, що вперше узагальнені та диференційовані загальні підстави орнаментальності в декоративно-прикладному мистецтві тюркомовних народів. До аналізу залучаються етнокультурні моделі світогляду тюркських народів та їхні зв’язки з орнаментальними формулами.

Keywords

• орнамент
• культура
• тюрки
• мистецтво
• морфологія
• аналіз