НОВІ ВИКЛИКИ ДЛЯ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ «ІНДУСТРІЇ 4.0»: КОМПЕТЕНТНІСНИЙ АСПЕКТ

Abstract

У статті викладено авторський концепт трансформації теорії та практики людського капіталу в умовах становлення «Індустрії 4.0». Окреслено грані феномену «кризи теорії людського капіталу» та авторське бачення форм її прояву. Здійснено доповнення методологічного арсеналу теорії людського капіталу. Розкрито авторське розуміння теоретичної конструкції поняття «людський капітал». Доведено наявність зв’язку між масштабами й інтенсивністю використання цифрових технологій та актуалізацією нових вимог до компетентностей як компоненти людського капіталу. Розкрито природу «кваліфікаційних розривів» та «кваліфікаційних ям»; виявлено передумови їх виникнення та наведено аналітичні оцінки їх впливу на макроекономічну динаміку. Розкрито сутність амортизації людського капіталу, зносу та старіння компетентнісної компоненти людського капіталу. Аргументовано актуалізацію освітньої політики та концепції «навчання впродовж життя». Внесено пропозицію щодо запровадження компетентнісної політики як нового інституту освітньої політики. Остання, за авторського засновку, має стати провідним інструментом реалізації концепції впродовж життя та включно її складової – організаційного навчання.

Keywords

• людський капітал
• амортизація людського капіталу
• девальвація людського капіталу
• Індустрія 4.0
• компетентності
• навчання впродовж життя