Інститут визнання та правосуб’єктність національно-визвольного руху під час збройного конфлікту

Abstract

Завданням, яке ставить перед собою автор, є дослідження міжнародно-правового статусу та основних ознак які дають можливість руху опору вважатися суб’єктом міжнародного гуманітарного права (МГП), а його учасникам відповідно комбатантами, і навпаки, в яких випадках учасники збройного формування, яке веде збройну боротьбу проти урядових військ, не може вважатися національно-визвольним рухом та буде по суті терористичною організацією чи бандформуванням, або ж буде вважатися частиною збройних (ворожих) сил держави агресора, яка по суті здійснює повний та ефективний контроль над такими збройними групами, намагаючись видати їх за національно-визвольний рух. Вказується, аналіз сучасних міжнародних відносин свідчить про те, що людству ще не вдається позбавитись війн та інших збройних конфліктів, які переважно є збройними конфліктами не міжнародного характеру. Це засвідчують події в колишній Югославії, Руанді, Афганістані, Іраку, Ліберії, на Кавказі, з 2014 року не виключенням стала і Україна, міжнародний збройний конфлікт на території якої з 24 лютого 2022 переріс у повномаштабну війну розв’язану рф в маштабах яких Європа не знала з часів другої Світової війни. Відзначається, сучасні міжнародні відносини характеризуються зміною характеру конфлікту, появою ряду нових категорій та ситуацій, збільшенням числа жертв серед цивільного населення, все більшою інтернаціоналізацією збройних конфліктів неміжнародного характеру. У зв’язку з цим питання правосуб’єктності національно-визвольного руху є надзвичайно актуальним, тим більше в умовах триваючої повномаштабної війни розв’язаної росією проти України. У статті висвітлюються положення і яким автором надана оцінка, що стосуються передумов визначення правової оцінки, кваліфікації необхідного обсягу правосуб’єктності національно-визвольного руху, адже, передумовою правильної кваліфікації є глибоке вивчення та розуміння особою, що застосовує норми права, засад міжнародного гуманітарного права, міжнародної політики держави, міжнародної судової та слідчої практики; правильне з’ясування та витлумачення змісту міжнародного договору, визначення меж дії обраної норми в часі, просторі та за колом осіб, а також встановлення всіх її ознак; збір і аналіз доказів у справі, повне й усебічне встановлення фактичних ознак збройного конфлікту, при обґрунтованому поєднанні ознак збройного конфлікту, що встановлені міжнародним правом, з ознаками вчиненого діяння. Важливе місце в роботі займає висвітлення питання теоретичного аналізу визнання в міжнародному праві як окремого інституту та правового явища.

Keywords

• визнання
• міжнародний збройний конфлікт
• внутрішньодержавний збройний конфлікт
• національно-визвольний рух