Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право (Mar 2023)
Історія та системи контролю конституційності: міжнародний досвід
Abstract
У даній статті розглядається історична еволюція контролю конституційності, його концепція і різні його системи. У дослідженні сучасного конституціоналізму все більшої сили набуває тема контролю за конституційністю, особливо з боку конституційної юрисдикції, яку здійснюють конституційні суди. Контроль конституційності – це нагляд за сумісністю нормативних актів з конституційним текстом. Від верховенства і конституційної центральності будь-які закони, щоб залишатися чинними в національній правовій системі, повинні зберігати повагу, формальну і матеріальну, до конституційного тексту. Саме в цей момент вступає в діяльність контролю за конституційністю, що здійснюється дифузно різними органами судової влади. Ідея контролю за конституційністю пов’язана з верховенством Конституції над усією правовою системою, а також з конституційною жорсткістю та захистом основних прав. Існування нормативної ескалації є необхідною передумовою конституційного верховенства, оскільки, займаючи конституцію ієрархію нормативної системи, саме в ній законодавець знайде форму законодавчої розробки та її зміст. Більш того, в країнах, які мають сувору Конституцію, тобто тих, які передбачають для власної поправки більш серйозну законодавчу процедуру, ніж передбачено звичайними законами, встановлюється своєрідна нормативна піраміда, на вершині якої знаходиться Конституція. Отже, контроль конституційності є гарантією верховенства основних прав і гарантій, передбачених Конституцією, яка, крім налаштування меж влади держави, є ще й частиною легітимності самої держави, визначення її обов’язків і уможливлення демократичного процесу в умовах верховенства права. Контроль конституційності означає перевірку досконалої адекватності закону або нормативного акта Конституції, перевірку його формальних і матеріальних вимог. Це завжди порівняльна експертиза між законодавчим чи нормативним актом і Конституцією. Звідси можна сказати, що будь-який законодавчий або нормативний акт, який суперечить Основному Закону організації держави, повинен бути визнаний неконституційним.
Keywords
