“Позитивізація” постмодерністської інтерпретації релігії та віри в творчості Мерольда Вестфаля

Abstract

В статті аналізується специфіка кореляції постмодерністського та постекзистенціалістського мислення в контексті переосмислення ідей С. К’єркеґора в філософії релігії М. Вестфаля. Охарактеризовуються особливості концепції “позитивного постмодернізму” М. Вестфаля, яка пропонує нео-к’єркеґоріанську версію співвідношення розуму та віри в наш час. Розкривається сутність методологічного розуміння американським теологом “герменевтики скінченності” та “герменевтики підозри”, які, з одного боку, призначені нагадувати людині, що вона не є Богом, а з іншого, – запобігати зникненню людини з її екзистенційними та психоемоційними проблемами з сучасного теологічного мислення. Доводиться, що постекзистенціалістська версія екзистенціальної теології М. Вестфаля хоча теоретично й “вплетена” в контекст сучасного постмодерністського мислення, насправді ж є протилежною позиції того крила постмодерністів, які, на думку американського мислителя, намагаються розбудувати світ, вільний від моральних зобов’язань і божественної благодаті

Keywords

• екзистенціальна теологія
• “позитивний постмодернізм”
• “радикальна герменевтика”
• духовність
• “релігійність c”
• християнство
• віра