Економіка та управління АПК (Jun 2024)
Теоретичні основи виникнення та розвитку кризових явищ в економічних системах
Abstract
У статті узагальнено теоретичні основи виникнення та розвитку кризових явищ в економічних системах та особливості їх прояву на макрорівні. Наголошено, що економічна криза - це складно структурована та багатофакторна система взаємозв’язків із зовнішнім середовищем, а також багатокомпонентна внутрішня структура, що й ускладнює процес її вивчення. Встановлено, що в науковій літературі переважає позиція розгляду кризи як несприятливої ситуації у розвитку окремих економічних систем, однак спостерігається наявність різних підходів до дефініції цього поняття, а також переваг її сприятливих і несприятливих характеристик. Узагальнено теоретичні засади економічної науки щодо розуміння сутності економічних криз та виділено такі підходи: класичний, раціонального поєднання ринкового саморегулювання та державного регулювання, посередницько-поведінковий. Встановлено, що кризу розглядали як чинник негативного впливу на економіку, зумовлений нестабільністю ринків, а також як процес, який вимагає оперативного реагування з метою стабілізації кризової ситуації та нейтралізації її наслідків. Привернуто увагу до такої характеристики кризи, як її тривалість, що залежить від стану зовнішнього і внутрішнього середовищ функціонування економічних систем та потребує проведення детальної ідентифікації чинників та векторів впливу. Систематизовано існуючі підходи до дефініції поняття «криза» та виділено дві основні групи, одна з яких розглядає кризу як негативне явище, а друга – як переломний період у життєвому циклі підприємства, як імпульс для подальшого розвитку, який може мати як негативні, так і позитивні наслідки. Зроблено висновок про необхідність відстеження менеджментом будь-якого підприємства середовища його функціонування з метою виявлення можливих причин виникнення криз та їх моніторингу. Обґрунтовано причини ймовірності виникнення кризи на рівні підприємства внаслідок зміни зовнішнього та внутрішнього середовищ його функціонування. Запропоновано розмежувати поняття «криза» як стан підприємства, який передбачає його дезорганізацію, та «кризовий процес» як нестабільний динамічний процес зміни значень основних параметрів його внутрішнього та зовнішнього середовищ. Авторський підхід до розгляду кризи передбачає розгляд стану підприємства в точці перелому, що визначається протиріччями між внутрішнім і зовнішнім середовищами, які за відсутності можливості їх розв’язання можуть спричинити незворотні наслідки для системи функціонування. Щодо розуміння кризового процесу, то його слід розглядати як процес, який змінює стан підприємства під впливом протиріч між внутрішнім та зовнішнім середовищами, що постійно змінює значення основних їх параметрів та має неперервний, динамічний, нестабільний, циклічний характер. Аргументовано, що кризовий процес починає виникати за умови невідповідності внутрішнього стану підприємства його макросередовищу, що може призвести до можливої його ліквідації. Обґрунтовано необхідність вивчення кризи за етапами кризового процесу, що дозволить визначити точки біфуркації, у яких підприємство стає нестійким, за періодами розвитку кризового процесу, та виділити такі види кризи: стратегічну, ліквідності, неплатоспроможності, критичну.
Keywords
