Волинське селянство ранньомодерної доби: без стереотипів і упередження

Abstract

Автор статті порушує питання про необхідність перегляду висновків віт­чизняної історіографії щодо історії українського селянства ранньомодерної доби. Необхідність обумовлена історіографічними перекосами радянської доби, коли пріоритетними вважалися проблеми соціально-економічного становища та антифеодальної боротьби народних мас, зокрема й селянства. Проте тогочасна методологія, що базувалася на вульгарно-соціологічних засадах, призвела до спрощених підходів, міфологізації, а подеколи й відвертої фальсифікації історії селянства. Наразі маємо констатувати, що традиція аналогічних підходів спостерігається й сьогодні, тому навіть у новітніх дослідженнях продовжують домінувати старі методологічні засади й оцінки. Автор переглядає застарілі історіографічні стереотипи щодо становища українського селянства XVI–XVII ст. і на підставі документальних матеріалів доводить, що аграрна реформа 1557 р. не мала значного поширення на Волині. Пануючою формою селянського господарства до середини XVII ст. залишалася дворищна система господарювання. Проте навіть часткове проведення аграрної реформи та запровадження нової земельної одиниці – волоки – не означало обезземелення селян. Волока була також доволі значною земельною площею, достатньою для ведення господарства великою селянською нерозділеною родиною. На документальному матеріалі показано, що і дворищні, і волочні селянські дворогосподарства широко використовували найману працю. На цій підставі автор стверджує, що за своєю типологією селянське дворогосподарство було господарством фермерського типу.

Keywords

• селянство
• селянське господарство
• аграрна реформа 1557 р.
• «дворище»
• «волока»
• наймана праця