Меморіальний канон визвольних змагань 1917–1921 рр. у сучасній романістиці: формування і перспектива

Abstract

Тенденції до ревізії, реконструкції або ж реміфологізації національної історії / історичної пам’яті є загальносвітовим інтелектуальним і політичним трендом, особливо актуальним для сучасної України в умовах воєнного стану. У дослідженні висвітлено теоретичні питання окреслення меморіального канону вагомих для національної міфології періодів, насамперед Визвольних змагань 1917–1921 рр., широко відображених у сучасній українській романістиці. Застосувавши тематологічний підхід для визначення об’єктів меморіального канону, вирізняємо три метатематичних групи художніх творів, що містять основні конструенти національно-державницької ідеї — народ, лідер (уряд), армія: з ними відповідно зіставні отаманія (втілює міфологему уніфікованого соціального руху, всенародного опору); державність, котру уособлюють фігури визначних політиків (міфологема героя-державника); історія крізь призму діяльності видатних полководців (архетип воїна) та військових з’єднань (УСС, Чорні запорожці та ін.). Проаналізовано структурно-художні особливості романів «Маруся» Василя Шкляра й «Перегляд» Ольги Михайлової, у яких повноформатно продемонстровано специфіку художнього моделювання конкретних об’єктів меморіалізації і котрі можна потрактувати як канонічні. Також окреслено перспективу подальших досліджень, сутнісно пов’язаних зі студіями історичної пам’яті, зафіксованої / твореної в сучасній романістиці.

Keywords

• канон
• літературний і  меморіальний канон
• національний міф
• історичне знання
• історична пам’ять
• тематологічний підхід
• сучасна романістика
• студії пам’яті
• «література опору»