ОСОБИСТІСНІ СТАБІЛІЗАЦІЙНІ ПРАКТИКИ ЖИТТЄКОНСТРУЮВАННЯ: НАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ

Abstract

У статті розглянуто проблему подолання невизначеності та ризику в процесі життєконструювання. Визначено, що необхідною умовою життєконструювання сучасної людини є керування ризиками, їх зниження та мінімізація. З’ясовано, що функція керування ризиками в процесі конструювання власного життя досягається завдяки особистісним стабілізаційним практикам життєконструювання. Показано, що стабілізаційні практики мають ситуативний характер, тимчасово виводячи конструктивні та перетворювальні практики у так званий фоновий режим. Перебуваючи у фоновому режимі, конструктивні та перетворювальні практики реалізують функцію керування ризиками завдяки підтриманню певного безпечного рівня взаємодії людини зі світом та близьким оточенням. Отже, метою дослідження стало емпіричне вивчення особистісних стабілізаційних практик, у яких реалізується функція керування ризиками. Емпіричне дослідження сконструйовано на засадах постнекласичної методології з використанням методів наративного аналізу. Вихідне теоретичне положення дослідження − розуміння наративу та ментативу як різних форм існування практик побудови життя, у яких відтворюються, відповідно, подієвий та процесуальний способи інтерпретації буття. За результатами наративного аналізу визначено, що деякі життєві події мають певний наративний потенціал для розвитку ризик-рефлексії та формування навичок рефлексивного управління власною безпекою. Проведений аналіз текстів дав змогу виділити такі інтерпретативні моделі ризику: ризик як пригода; ризик як гра; ризик як реалізація життєвого вибору (реалізація оптимальної альтернативи); ризик як набуття досвіду (випробування себе). Показано, що в цих інтерпретативних моделях мінімізація та зниження ризику відбуваються завдяки покладанню гарантій безпеки на іншу особу; спираючись на віру у власну вдачу; завдяки пошуку форм ідеального проектування; завдяки випробуванню власних можливостей, дослідної перевірки себе на практиці. Відповідно до цих інтерпретативних моделей ризику виділено такі стабілізаційні практики життєконструювання: практики гарантування безпеки; практики «загравання» з небезпекою; практики ідеального проектування майбутнього; практики випробування себе. Ключові слова: життєконструювання, керування ризиками, особистіні практики, наративний аналіз. Larina T. A. Personal Constructing of Life Stabilization Practices: Narra- tive Analisis. The article deals with the problem of overcoming indeterminacy and risk in the process of life construction. It was determined that a necessary condition of modern’s life construction is risks’ management, their decline and minimization. It was found out that the risk management function is realized due to the personal stabilizing practices of life construction in the process of constructing a personal life. It was shown that stabilizing practices have situational character and temporarily take out structural and transformative practices into so-called background regime. Being under the background regime, structural and transformative practices implement the function of risks’ management due to maintaining of certain safe level of human interaction with the world and environment. Thus, the object of the research was an empirical study of the personal stabilizing practices, in which the risks’ management function is implemented. The empirical research was designed on the basis of postnonclassical methodology with the use of the methods of the narrative analysis. The initial theoretical principple of the research is the conception of narration and mentation as different forms of life construction practices’ existence, where event and procedural ways of being interpretation are respectively reproduced. According to the results of the narrative analysis, some life events have certain narrative potential for risk-reflexion development and reflective control of personal safety skills’ forming. The analysis of the texts has permitted to distinguish such interpretative risk models as: risk as an adventure; risk as a game; risk as the realization of a life choice (imple- mentation of an optimum alternative); risk as experience gaining (self-testing). It is shown that risk minimization and risk reduction in the presented interpretative risk models occur due to charging another person with the duty of security guarantees; relying on the belief of personal disposition; searching forms of perfect designing; testing of personal capabilities and research self-examination in practice. In accordan- ce with defined interpretative risk models the following stabilizing practices of life construction were distinguished: practices of security guarantee, practices of «making advances» with danger; practices of perfect future designing; practices of self-testing. Keywords: life construction, risks’ management, personal practices, narrative analysis. Ларина Т. А. Личностные стабилизационные практики жизнеконструирования: нарративный анализ. В статье рассмотрена проблема преодоления неопределенности и риска в процессе жизнеконструирования. Определено, что необходимым условием жизнеконструирования современного человека является управление рисками, их снижение и минимизация. Выяснено, что функция управления рисками в процессе конструирования собственной жизни достигается благодаря личностным стабилизационным практикам жизнеконструирования. Показано, что стабилизационные практики имеют ситуативный характер, временно выводя конструктивные и преобразующие практики в так называемый фоновый режим. Находясь в фоновом режиме, конструктивные и преобразующие практики реализуют функцию управления рисками благодаря поддержанию определенного безопасного уровня взаимодействия человека с миром и близким окружением. Таким образом, целью исследования стало эмпирическое изучение личностных стабилизационных практик, в которых реализуется функция управления рисками. Эмпирическое исследование было сконструировано на основе постнеклассической методологии с использованием методов нарративного анализа. Исходным теоретическим положением исследования является понимание нарратива и ментатива как различных форм существования практик построения жизни, в которых воспроизводятся, соответственно, событийный и процессуальный способы интерпретации бытия. По результатам нарративного анализа определено, что некоторые жизненные события имеют определенный нарративный потенциал для развития риск-рефлексии и формирования навыков рефлексивного управления собственной безопасностью. Проведенный анализ текстов позволил выделить такие интерпретативные модели риска: риск как приключение; риск как игра; риск как реализация жизненного выбора (реализация оптимальной альтернативы); риск как приобретение опыта (испытание себя). Показано, что в представленных интерпретативных моделях минимизация и снижение риска происходят благодаря возложению гарантий безопасности на другое лицо; опираясь на веру в собственную удачу; благодаря поиску форм идеального проектирования будущего; благодаря испытанию собственных возможностей, опытной проверки себя на практике. Согласно обозначенных интерпретативных моделей риска были выделены следующие стабилизационные практики жизнеконструировання: практики обеспечения безопасности; практики «заигрывания» с опасностью; практики идеального проектирования будущего; практики испытания себя. Ключевые слова: жизнеконструирование, управление рисками, личностные практики, нарративный анализ.