ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО – МАЙСТЕР НЕКЛАСИЧНИХ ВІРШОВИХ ФОРМ: ВІРШОЗНАВЧИЙ АСПЕКТ
Abstract
Проведено віршознавчий аналіз творчого доробку Василя Голобородька, зокрема вибраного його поезій "Яблуко добрих вістей". Ця тема є недослідженою в українському літературознавстві, хоча творчість Василя Голобородька і піддавалась дослідженню в інших аспектах, зокрема у фольклористичному – у дисертації Юлії Шутенко. Акцентується на аналізі некласичних віршових форм у поетичній творчості автора. За однією із прийнятих класифікацій некласичний вірш поділяється на дольник, тактовик та акцентний вірш, залежно від зміни кількості міжіктових інтервалів. Ці форми мають різну продуктивність в українській поезії загалом та в творчості Василя Голобородька зокрема. Поліметричною суперформою некласичного вірша є верлібр, найпродуктивнішим автором якого серед своїх сучасників був і є Василь Голобородько. Це пов'язується з такою рисою його творчості як фольклоризм. Серед наведених у статті прикладів поезій є зразки, що відсилають нас до фольклорних джерел його творчості, говірного народного вірша, що є джерелом для некласичних віршових форми та, зокрема, верлібру. Разом із цим зустрічаємо у збірці також поодинокі цікаві зразки тактовика, дольника та акцентного вірша, які детально проаналізовано у статті, зокрема вірші "Весна", "Чистила мати картоплю", "Полотняні птахи", "Зголоднілим язики зав'язали на вузол…". Аналіз таких творів дає змогу простежити такі тенденції його творчості, як тяжіння до неврегульованості, незначне переважання тактовиків у неверлібрових віршах, фольклоризм як провідний принцип як у верлібрах, так і в решті віршів, чергування експресивних та медитативних мотивів у поетичній творчості, відтворення в ритміці розмовного мовлення та говірного фольклорного вірша, передача в поезії унікальних особливостей української мови та густих насичених автентичних образів.
