Синопсис: текст, контекст, медіа (Mar 2019)

Природа народної сміхової культури і явище низового бароко в Україні

  • Larysa Semeniuk

DOI
https://doi.org/10.28925/2311-259x.2019.1.4
Journal volume & issue
Vol. 25, no. 1

Abstract

Read online

У статті розглянуто зв’язки української барокової літератури низового стильового рівня зі специфічним народно-сміховим світоглядом українців. Мета дослідження полягає в зʼясуванні впливу традицій народної сміхової культури на змістові та образні особливості гумористично-сатиричних творів барокової епохи. Проаналізовано спостереження М. Бахтіна над природою сміхових обрядово-видовищних форм Середньовіччя, які проектуються на народні обрядові дійства українців. У результаті дослідження встановлено, що для народного обрядового сміху характерні такі риси, як святковість, всенародність, універсальність, амбівалентність, життєствердність. Ці ознаки фольклорного світобачення позначилася і на творах низового бароко. Бурлескна творчість розглядається як мистецьке вираження специфічного бурлескного світобачення, тотожного народній сміховій культурі. У народній культурі сміх виступає універсальним об’єднуючим началом, вираженням повноцінного погляду на світ, альтернативою серйозному світогляду. Мета такого сміху – не деструкція, а поштовх до самовдосконалення. Сміх служить своєрідним стержнем, віссю народного та бурлескного світобачення та знаходить свій вияв як у творах фольклору, так і в літературній бурлескній творчості. Проаналізовано особливий тип народної сміхової образності, що вплинув на літературу низового бароко. Провідною його особливістю є зниження, приземлення, тобто переведення всього високого, духовного, ідеального в матеріально-тілесний план. Це стосується категорії святості та народних уявлень про матеріально-тілесні потреби людини. Доведено, що показ тілесних потреб у народній творчості та зразках низового бароко набуває комічного висвітлення, гіперболізується, хоча в цілому має позитивний, життєствердний, а не деструктивний характер. Новизна статті полягає у спробі аналізу бурлескно-травестійної спадщини у двох аспектах – у проекції на основні структурні складові української народної сміхової культури та з огляду на специфіку бурлескного світобачення. Практичне значення дослідження полягає в тому, що наведені в роботі паралелі ілюструють діалог академічної бурлескної культури з народною сміховою творчістю в період Бароко.

Keywords