Підстави виникнення права користування чужим майном (сервітуту).

Abstract

Інститут права користування чужим майном (сервітут) виник ще у Стародавньому Римі. Його рецепція в українську правову систему обумовлена економічним розвитком України і введенням права приватної власності. У зв’язку з рекодифікацією та оновлення цивільного законодавства України, а також введенням воєнного стану, необхідність подальшого дослідження питань присвячених сервітутам не викликає сумнівів. Стаття присвячена дослідженню підстав виникнення права користування чужим майном (сервітуту) за законодавством України. Цивільний та Земельний кодекси України містять вичерпний перелік таких підстав виникнення права користування чужим майном (сервітуту): договір, закон, заповіт та рішення суду. Сервітут може виникати як на підставі лише одного юридичного факту, так і певного юридичного складу. Окрему увагу приділено питанню виникнення сервітуту за договором. Аналізуються види договорів, на підставі яких може виникати сервітут. Акцентується увага на сторонах та істотних умовах договору про встановлення сервітуту. Досліджено передбачені законодавством випадки, за наявності яких, право вимагати укладення договору про встановлення сервітуту може належати особам, які займаються певними видами діяльності. З’ясовано особливості регулювання сервітутних відносин за договором під час дії воєнного стану. Проаналізовано особливості виникнення право користування чужим майном (сервітуту) на підставі рішення суду. У результаті розгляду спору суд може прийняти наступні рішення: щодо зобов’язання відповідача укласти договір з позивачем або своїм рішенням встановити сервітут. Сервітут може бути встановлений за прямим приписом закону та за заповітом. Розглянуто відмінності між встановленням сервітуту у заповіті та у заповідальному відказі. За результатами дослідження зроблено висновки щодо перспектив врегулювання досліджуваних відносин.

Keywords

• сервітут
• право користування чужим майном
• договір
• рішення суду
• заповіт
• юридичний факт