Аналітично-порівняльне правознавство (Apr 2025)
Правовладдя в Конституції УНР 1918 року
Abstract
Стаття присвячена висвітленню основ правовладдя в Конституції УНР 1918 року. Стверджується, що Конституція Української Народної Республіки є надзвичайно знаковою для українського народу, вона мала вирішальне значення для подальшого політико-правового розвитку української держави. Конституція проголосила Українську Народну Республіку суверенною демократичною парламентською державою. Було запроваджено принципи та реалізовано правові норми, які були абсолютно новими для правової системи України того часу. До них слід віднести визнання народу суб’єктом влади, децентралізацію влади, принцип рівності політичних і громадянських прав тощо. Зазначається, що Конституція Української Народної Республіки була розроблена за кращими зразками тогочасних конституцій, але з деякими особливостями, що враховували соціально-політичні та економічні умови життя в УНР. Документом юридично проголошувалося відродження національного суверенітету та державності, передбачалися правові основи розвитку громадянського суспільства. Наголошується, що важливим принципом Конституції УНР був поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову. Місцеві органи влади уособлювали Виборні Ради і управи у міських і сільських громадах, волостях і землях. Констатується ключова роль Всенародних Зборів, як верховного органу влади УНР, що обиралися на основі всенародного голосування на пропорційній основі, при цьому запроваджувалось загальне, рівне, пряме виборче право і таємне голосування. Водночас було визначено статус депутата парламенту, котрий обирався терміном на 3 роки і працював на постійній основі, що чітко доводило професійний характер Всенародних Зборів. Правомочність виборів встановлював суд УНР. Зауважується, що Конституція УНР визначала за громадянами рівність у своїх громадянських правах та конституційних свободах, документ не допускав різниці у правах між чоловіком і жінкою. Водночас було скасовано смертну кару та тілесні покарання, як такі, що ганьбили людську честь і гідність. Для національних меншин передбачалося право національно-персональної автономії. Реалізація національно-персональної автономії мала здійснюватися через Національний Союз, котрий у межах своєї компетенції мав право приймати закони та здійснювати відповідне урядування. Наголошується, що Конституція УНР на практиці закріпила демократичні цінності та принципи, багато з яких були використані у процесі створення сучасної Конституції України.
Keywords
