Конституційно-правові аспекти функціонування інститутів представницької демократії в Україні та Франції

Abstract

Довгий час політична теорія ставила під сумнів природу представницького зв’язку. Безумовно, менш всеосяжним є дослідження політичною соціологією ефективності представницької демократії з точки зору відповідності публічних дій очікуванням громадян. Представницька демократія – це політична система, яка дозволяє громадянам здійснювати своє право голосу для обрання представників, які прийматимуть рішення від імені народу. Представники обираються на визначений термін і несуть відповідальність за реалізацію політики та законодавства, спрямованих на інтереси своїх виборців. Система представницької демократії працює, дозволяючи громадянам обирати своїх представників шляхом вільних і справедливих виборів. Виборці можуть обирати своїх представників, виходячи з їхніх політичних поглядів та вподобань. Після обрання представники повинні представляти інтереси своїх виборців і приймати рішення, які відображають їхні погляди. Представницька демократія має значний вплив на соціальну справедливість. З одного боку, вона надає громадянам можливість брати участь у прийнятті політичних рішень та висловлюватися з важливих питань. Це дозволяє громадянам долучитися до процесу прийняття рішень та зробити так, щоб їхній голос був почутий. З іншого боку, представницька демократія дозволяє громадянам обирати своїх представників і покладати на них відповідальність за свої дії. Представницька демократія – це інститут обмеження влади поза суспільством, що в кінцевому підсумку стати інститутом влади над громадою, але таким, що виходить її. З цього моменту існуватиме постійна неоднозначність і напруга між приналежністю громадян до цього уряду, який стає «їхнім» влади, і зовнішність, яка проявляється в праві на опозицію.

Keywords

• представницька демократія
• соціальний діалог
• права громадян
• народний суверенітет