ТЮРЕМНЕ УВ’ЯЗНЕННЯ У ГЕТЬМНЩИНІ СЕРЕДИНИ ХVІІІ СТ. ЯК ФІЛЬТР ВІД НЕЗНАЙОМЦІВ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ СТАРОДУБСЬКОГО ПОЛКУ)

Abstract

У даній статті було проаналізовано випадки арешту у Стародуб- ському полку в 1763–1764 рр. осіб, котрі не мали документів. Дослід- ження «безпашпорства» доводить мобільність ранньомодерного со- ціуму та ефективність дій влади щодо запобігання несанкціонова- ної зміни місця проживання. У пошуках кращої долі мешканці Геть- манщини, Російської імперії та Польської держави сім’ями чи само- тужки намагалися перетнути територію Стародубського полку і знайти нову домівку. Далеко не кожна спроба змінити місце прожи- вання увінчувалась успіхом. Місцева влада й російські військові арештовували осіб, котрі не мали документів, і відправляли їх до по- лкової в’язниці у м. Стародуб. Окрім самих утікачів до полкового сек- вестру іноді потрапляли їхні поводирі. В статті підраховано загаль- ну кількість арештантів секвестру та їхню статеву структуру. З’ясовано, що безпаспорство у 1763–1764 рр. було найчастішою під- ставою для арешту. На території Стародубського полку кількість ув’язнених за цей злочин становила понад третину від загальної кіль- кості. На думку автора, це було пов’язано з прикордонністю Ста- родубщини. Під час ув’язнення арештантів допитували про причи- ни відсутності документів, чи скоювали вони інші порушення, їхнє попереднє місце проживання та інше. Зазвичай після короткого слід- ства у Стародубському секвестрі безпаспортних повертали додо- му, де рішення про їхню подальшу долю приймала місцева влада. У деяких випадках порушникам з Польських земель дозволяли оселити- ся на території полку. Спираючись на результати дослідження, автор приходить до думки, що в’язницю в Гетьманщині варто розглядати як своєрідний фільтр від чужинців та злодіїв.

Keywords

• гетьманщина
• стародубський полк
• безпаспортство
• во- лоцюга
• злочинність
• арешт
• в’язниця.