Село в умовах політики атеїзації суспільства 1920-х рр.: втрата віри

Abstract

Метою розвідки є намір поглибити знання суперечливої за змістом, водночас стресової за характером та неоднозначної за наслідками політики атеїзації села більшовицьким режимом 1920-х рр. Висновки. У статті поглиблено аналіз проблеми адаптації назагал ще традиційного українського села до політики більшовицького режиму, зокрема у сфері його релігійних вірувань. Наголошено, що після поразки Української революції 1917–1921 рр. жителі сільської місцевості потрапили в надзвичайно складне, по суті стресове релігійне становище, яке умовно можна окреслити як «вибір без вибору». Як могли, вони адаптувалися до нових політичних реалій, у знову ж таки традиційний для себе спосіб синхронізували старе (віру у Всевишнього) з новим (безбожництвом у публічному житті). Доля кожної людини складалася по-різному, багато кому судилося пережити справжні психологічні потрясіння, проте більшість сільського загалу зберегла свої вірування, пристосувавши їх до життя. В умовах політики атеїзації, яку проводив більшовики, жителі сільської місцевості виявилися своєрідними заручниками й певною мірою жертвами тих політичних обставин, у які вони потрапили після поразки Української революції 1917–1921 рр. Окремі з них пережили справжні емоційні потрясіння, проте більшість зберегла свої вірування, пристосувавши їх до нових політичних реалій.

Keywords

• село, наддніпрянщина, атеїзація, модифікація віри, віряни, безбожники.