Менеджмент менопаузальних розладів у жінок групи ризику: можливості та переваги трансдермального естрогену

Abstract

Обґрунтування. Загальносвітові тенденції до збільшення тривалості життя на тлі зниження середнього віку природної менопаузи зумовлюють актуалізацію проблеми кваліфікованого менеджменту цього контингенту жінок. Перименопаузальний період та менопауза можуть бути пов’язаними з багатьма клінічними проявами, як-от вазомоторні симптоми, сечостатеві проблеми та додаткові психологічні розлади (тривога, зміни настрою та порушення сну). Ігнорування перших симптомів вікових змін може призвести до зниження якості життя, продуктивності праці та загального погіршення здоров’я. Мета огляду: проаналізувати сучасні підходи до менеджменту пацієнток із менопаузальними порушеннями в групах ризику; вивчити можливості та переваги трансдермального естрогену. Аналіз літературних даних. Ключовою ланкою патогенезу менопаузальних порушень об’єктивно вважається зниження синтезу естрогену в яєчниках, що призводить до розвитку клінічних симптомів менопаузи та суттєвого підвищення ризику розвитку серцево-судинних захворювань, ожиріння, цукрового діабету, втрати кісткової маси, остеопорозу тощо. Вчасне призначення менопаузальної гормональної терапії на сьогодні вважається найефективнішим методом лікування вазомоторних симптомів, генітоуринарного синдрому, розладів сну та емоційних змін у жінок. Менеджмент цього контингенту жінок передбачає обов’язкове врахування абсолютних та відносних протипоказань до призначення гормональної терапії. Загальна стратегія ведення жінок із менопаузальними розладами, зокрема з генітоуринарним менопаузальним синдром, передбачає комплексний підхід до діагностики та лікування. Її важливим складником є застосування менопаузальної гормональної терапії з урахуванням протипоказань у жінок у групах ризику розвитку кардіоваскулярних, тромботичних і метаболічних ускладнень. Поінформованість медичних працівників щодо переваг гормональної терапії, зокрема розширення її можливостей завдяки застосуванню трансдермальних естрогенів, дасть змогу оптимізувати управління менопаузою, зменшити різноманітні ризики та небажані ефекти перорального прийому. У цьому контексті, з огляду на підтверджену ефективність, клінічного значення для корекції дефіциту естрогену та його симптомів, зокрема в групах ризику, набуває використання в схемах менеджменту менопаузальних порушень трансдермальної форми 17β-естрадіолу (препарат Естрожель) та оригінального препарату прогестерону в мікронізованій формі (препарат Утрожестан). Висновки. Менеджмент пацієнток із менопаузальними порушеннями – це питання персоналізованого підходу до вибору оптимальної схеми лікування та дотримання таких принципів: вчасно, ефективно й максимально безпечно.

Keywords

• перименопауза
• менопауза
• менопаузальна гормональна терапія
• групи ризику
• трансдермальний естроген
• мікронізований прогестерон