АНАЛІЗ ПРАВОВИХ ПОЗИЦІЙ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ ПРОЦЕДУРИ ЕВТАНАЗІЇ.

Abstract

В статті досліджено проблеми застосування евтаназії та реалізації права людини на самогубство за допомогою інших осіб в контексті Європейської конвенції про захист прав людини і основних прав, та практики Європейського суду з прав людини. Автори приділили увагу пошуку необхідного компромісу між захистом права пацієнта на життя, в чому і полягає позитивне зобов’язання держави, і захистом права пацієнта на повагу до приватного життя і самостійності особистості. Поетапно проаналізовані основні позиції Європейського Суду з прав людини, щодо можливості застосування евтаназії. В кожній справі було описано, за яких умов заявники зверталися до Суду, та в чому полягала відмінність між справами. Підкреслено на що опирався Суд, при вирішенні кожної окремої справи. Зазначено, як Європейський Суд тлумачить можливість застосування ст.2 Конвенції в негативному аспекті та в яких випадках і за яких умов Суд вважає потрібним застосовувати принцип «ratione personae». Вказано, в чому полягає основна відмінність між активною та пасивною евтаназією, та в яких країнах дозволено, нормативно закріплено та чітко регламентовано будь яка із форм припинення життя хворої людини. Зауважено, що питання застосування або припинення лікування розглядалося з урахуванням багатьох об’єктивних факторів, які враховуються при розгляді кожної окремої справи. Також, приділено увагу аналізу позиції суду щодо важливості ролі держави в питаннях припинення життя, де країнам повинна бути надана свобода розсуду в ухваленні рішення про відключення від штучного життєзабезпечення. Окремо, акцентовано на основних ризиках легітимації евтаназії, зокрема автори вказують на необхідності удосконалення та дотримання імперативних норм в кожній країні, для забезпечення виконання позитивних обов’язків держави.

Keywords

• евтаназія
• Європейський суд
• Конвенція
• порушення
• справа
• право на життя