Функція зовнішнього дихання та дифузійна здатність легень у пацієнтів із різними формами легеневої гіпертензії

Abstract

Мета роботи – порівняти функції зовнішнього дихання (ФЗД) та дифузійної здатності легень за монооксидом вуглецю (ДЗЛМВ) у пацієнтів із різними формами легеневої артеріальної гіпертензії (ЛАГ), хронічною тромбоемболічною легеневою гіпертензією (ХТЕЛГ) та здорових осіб, а також визначити кореляційні зв’язки між показниками ФЗД, ДЗЛМВ та параметрами, що використовуються для стратифікації ризику смерті згідно з рекомендаціями. Матеріали і методи. У дослідження залучено 54 пацієнти: 18 – з ідіопатичною ЛАГ (ІЛАГ), 15 – з ЛАГ, асоційованою із вродженими вадами серця (ЛАГ-ВВС), 21 – з ХТЕЛГ, та 20 здорових осіб (контрольна група). В усіх учасників оцінювали ФЗД (життєва ємність легень (ЖЄЛ), форсовану життєву ємність легень (ФЖЄЛ), об’єм форсованого видиху за 1 секунду (ОФВ1), пікову швидкість видиху (ПШВ), максимальні об’ємні швидкості видиху (МОШ-75, МОШ-50, МОШ-25)) і вимірювали ДЗЛМВ. Пацієнтам із ЛГ проводили стандартне обстеження, зокрема аналіз крові на N-кінцевий мозковий натрійуретичний пептид (N-КМНУП) та катетеризацію правих відділів серця. Результати. При всіх формах ЛГ порівняно зі здоровими особами були статистично значущо нижчі показники ФЗД та ДЗЛМВ. Найгірші показники ФЗД спостерігали в групі пацієнтів із ЛАГ-ВВС. Найнижчу ДЗЛМВ спостерігали при ХТЕЛГ. Порівняно з пацієнтами з ДЗЛМВ ≥ 64 % пацієнти з ЛГ та ДЗЛМВ < 64 % мали статистично значущо нижчі: дистанцію 6-хвилинного тесту (6ХТ) (p = 0,014), ТAPSE (р = 0,015), сатурацію О2 при пульсоксиметрії (SaО2) та прямому вимірюванні (відповідно р = 0,023 та р = 0,032), рівні гемоглобіну (р = 0,031). У них статистично значущо вищим був рівень N-КМНУП (р = 0,012), вони були дещо старшими (р = 0,053). Наявність ДЗЛМВ < 64 % корелювала з рівнем гемоглобіну (r = –0,31; p = 0,022), дистанцією 6-ХТ (r = –0,35; p = 0,012), SaО2 (r = –0,29; p = 0,036) та TAPSE (r = –0,34, p = 0,012) та рівнем N-КМНУП (r = 0,27; p = 0,048). Незалежними предикторами зниженої ДЗЛМВ були рівень гемоглобіну (β = 0,95; довірчий інтервал (ДІ) 0,90–0,99), SaО2 (β = 0,75; ДІ 0,58–0,95) та TAPSE (β = 0,75; ДІ 0,63–0,91). Висновки. Показники ФЗД та ДЗЛМВ були статистично значущо нижчими в пацієнтів усіх груп ЛГ порівняно зі здоровими особами. Найгірші показники ФЗД мали пацієнти з ЛАГ-ВВС. У загальній популяції пацієнтів із ЛГ показники ФЗД, які характеризують можливості вдиху, незалежно корелювали з площею правого передсердя, а показники, що характеризують можливості видиху, – із наявністю ВВС. Знижена ДЗЛМВ (< 64 %) корелювала з рівнем гемоглобіну, SaО2 та показниками, які характеризують функціональний стан пацієнта. Проте незалежними предикторами наявності низької ДЗЛМВ були знижені рівні гемоглобіну, SaО2 та ТАPSE.

Keywords

• легенева артеріальна гіпертензія, хронічна тромбоемболічна легенева гіпертензія, функція зовнішнього дихання, спірометрія, дифузійна здатність легень за моноксидом вуглецю