Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право (Aug 2025)
Аналіз кримінально-правових аспектів легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, та відмежування від шахрайства в ракурсі дослідження кримінальних правопорушень у сфері господарської діяльності та проти власності
Abstract
Легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, в законодавстві Україні кваліфікується за статтею 209 Кримінального кодексу України (ККУ). Відповідно до норми вказаної статті, легалізація (відмивання) майна полягає у вчиненні дій, спрямованих на набуття, володіння, використання, розпорядження майном, у тому числі здійснення фінансової операції, вчинення правочину з таким майном, або переміщення, зміна форми (перетворення) такого майна, або вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна або володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження. Деякі аспекти запобігання та протидії легалізації також врегульовані Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Цим законом закріплено основні принципи запобігання та протидії легалізації, засади здійснення фінансового моніторингу, верифікації клієнтів суб’єктів первинного фінансового моніторингу, основи міжнародного співробітництва у сфері запобігання та протидії, зокрема з Групою з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF), Комітетом експертів Ради Європи з оцінки заходів протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму (MONEYVAL), Європейським Союзом, Світовим банком, Міжнародним валютним фондом, Егмонтською групою підрозділів фінансових розвідок та Організацією Об’єднаних Націй. Також важливим є те, що протидія легалізації (відмиванню) майна, одержаного злочинним шляхом, є ще більш актуальною для України в умовах воєнного стану, оскільки злочинні фінансові потоки можуть використовуватися ворогом проти інтересів нашої держави шляхом фінансування терористичних актів, ведення диверсійної та іншої підривної діяльності. Тому надважливою задачею відповідних компетентних органів у сфері запобігання та протидії легалізації є своєчасна ідентифікація таких надходжень з джерел, які можуть бути пов’язані з ворожими структурами. Окрім того, в умовах функціонування нашої економіки під час воєнного стану для України є вкрай важливою збереження міжнародної фінансової підтримки, умовами якої часто є розбудова інституцій та посилення механізмів боротьби з відмиванням злочинних доходів. Встановлено, що легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, є одним із найпоширеніших економічних правопорушень, який у свою чергу несе негативні наслідки як для національної, так і для міжнародної економіки. Зазначене кримінальне правопорушення спрямоване на приховування джерела походження майна, яке пов’язане із вчиненням злочину, з метою надання йому вигляду правомірного. В свою чергу шахрайство, як інший вид економічного правопорушення, має схожі ознаки, що може ускладнювати їх відмежування на практиці при кваліфікації певних дій. У цій статті розглянуто кримінально-правові аспекти правопорушення з легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, відповідно до норм законодавства України, а також здійснено порівняльний аналіз із правопорушенням у вигляді шахрайства з метою ідентифікації суттєвих відмінностей між ними. Авторами статті досліджено, що вказані кримінальні правопорушення різняться об’єктами, метою та правовими наслідками, а вірне відмежування зазначених складів кримінальних правопорушень є підґрунтям для правильної кваліфікації певних дій. Крім того, зроблені висновки про те, що неточна кваліфікація може призвести до помилок у судовій практиці, що в свою чергу може вплинути на справедливість покарання. Зокрема, у випадках, коли особа, яка вчинила шахрайство та заволоділа певним майном, а потім легалізувала отримані активи, має бути засуджена за обома статтями (ст. 190 КК та ст. 209 КК України). Однак слід зазначити, що це вимагає ґрунтовного доказування умислу та чіткого встановлення послідовності злочинних дій.
Keywords
