Сміх як комунікація (в рецепції Ф. Ніцше і А. Бергсона Ж. Батаєм)

Abstract

Стаття присвячена аналізу концепту «сміх» у філософських ідеях та літературних творах французького мислителя ХХ століття Жоржа Батая. Особливу увагу звернено на вплив ідей щодо сміху Анрі Бергсона та Фрідріха Ніцше на формування в текстах Батая воєнного періоду, що увійшли до циклу «Summa Atheologica», комплексного сприйняття сміху як практики, інтелектуальної настанови, метафори і засобу десуб’єктивізації. В якості ґрунтовних характеристик сміху Батая виокремлено комунікацію (формування позасуб’єктивної спільности), еротизм (вибудовування аналогій із еротичним бажанням та екстазом), звернення до неможливого, не-знання, ніщо, саморозтрати (відмови від себе), розрізнення з гумором та інтелектуальним сміхом. Прослідковано вибудовування традиції філософської деконструкції (Ніцше –Батай – Фуко, Дельоз, Сіксу), в межах якої розглядається специфічний досвід читання тексту, пронизаного сміхом як настановою.

Keywords

• сміх
• комунікація
• досвід
• метафора
• еротизм
• батай
• ніцше