Аналітично-порівняльне правознавство (Dec 2024)
Правове регулювання міграційного контролю в Європейському Союзі: еволюція та виклики сьогодення
Abstract
Вказується, міграційна політика Європейського Союзу пройшла довгий шлях еволюції від окремих національних підходів до формування єдиної комплексної системи управління міграційними потоками. Створення Шенгенської зони та запровадження спільних стандартів прикордонного контролю заклали фундамент для подальшого розвитку міграційного законодавства ЄС, яке сьогодні охоплює широкий спектр питань - від надання притулку до протидії нелегальній міграції. У статті досліджується еволюція правового регулювання міграційного контролю в Європейському Союзі від його заснування до сучасності, з особливим акцентом на зміни, спричинені російським вторгненням в Україну. Проаналізовано п’ять основних етапів розвитку міграційного законодавства ЄС та їхні характерні особливості. Детально розглянуто перший етап, який характеризувався відсутністю системного підходу до міграційного регулювання, та другий етап, ключовою подією якого стало прийняття Регламенту 1612/68. Досліджено значення цього документу для встановлення принципу недискримінації працівників та права на возз’єднання сімей. Проаналізовано важливі судові рішення, які сформували практику застосування Регламенту та вплинули на подальший розвиток міграційного законодавства. Особливу увагу приділено третьому етапу, коли відбулася трансформація міграційних питань з економічної площини в політичну сферу. Висвітлено роль Спеціальної групи з питань імміграції (Треві) та значення Шенгенської угоди у формуванні єдиної міграційної політики ЄС. Проаналізовано четвертий етап, що розпочався у 2010-х роках та характеризувався появою нових викликів для міграційної політики ЄС, зокрема кризою 2014-2015 років. Детально досліджено сучасний етап правового регулювання міграційного контролю, що розпочався після російського вторгнення в Україну. Проаналізовано безпрецедентне застосування Директиви про тимчасовий захист та впровадження комплексу заходів для підтримки українських біженців. Визначено ключові зміни в правовому регулюванні, включаючи операційні заходи на кордонах, фінансову підтримку, координацію між державами-членами та інтеграційні заходи. На основі проведеного дослідження зроблено висновок про здатність ЄС адаптувати свої правові механізми до нових викликів та про можливість використання досвіду реагування на українську кризу як моделі для подальшого розвитку міграційної політики ЄС.
Keywords