Українська ідентичність у часі та просторі: історична пам'ять, інтерпретація минулого та сучасні виклики війни
Abstract
Мета дослідження – проаналізувати особливості формування національної ідентичності українців у просторі і часі, зважаючи на аспект збереження історичної пам’яті народу і виклики сучасної російсько-української війни. В основі методології лежать порівняльно-історичний, а також загально-наукові методи аналізу та синтезу, принцип історизму, науковості, міждисциплінарності. Наукова новизна визначається спробою цілісного осмислення проблеми формування національної ідентичності українців у просторі та часі, враховуючи порівняльний міждисциплінарний підхід аналізу збереження історичної пам’яті та інтерпретації минулого. Висновки. Історична пам'ять українських вимушених мігрантів минулих століть сприяла тому, що вони та їхні нащадки зберігали етнокультурну ідентичність перебуваючи за межами українських етнічних територій. Саме історична пам'ять дозволила здійснювати активну проукраїнську діяльність за кордоном, на європейському та заокеанському просторах, впродовж декількох поколінь. Їхня пам'ять та інтерпретація минулого відрізнялася від пам’яті українців, які проживали на теренах СРСР. Якщо сучасні інтелектуали усвідомлюють, що функцією історичної пам’яті є формування національної ідентичності, то враховуючи значні масштаби міграції з України варто осмислити дане питання в глобальному контексті. Сьогодні було б важливо, щоб пам’ять українців у просторі (тобто тих, хто виїхали і не повернуться, а також тих, хто повернуться і тих, хто не виїжджав з України) була все ж таки в одній системі цінностей, пам’яті про героїв, які боронили і продовжують захищати Україну від ворога сьогодні. З погляду часу, це певно дозволить формувати і зберігати національну ідентичність не лише в межах держави України, а й в значно ширших просторових масштабах, які охоплюють різні країни проживання українців.
Keywords
