РЕЦЕПЦІЯ, КОМПАРАТИВІСТИКА ТА СВОЄЧАСНІСТЬ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДУМКИ СЕРГІЯ ГЕССЕНА

Abstract

Статтю присвячено видатному філософу, теоретику права та педагогу Сергію Гессену, який свого часу очолював кафедру філософії освіти у Вільному польському університеті (Wolna Wszechnica Polska) у Варшаві. Він залишався в Польщі до кінця свого життя – переживши важкий досвід нацистської окупації (під час якої читав лекції в підпільному університеті) та переслідування сталінської служби безпеки. Гессен помер у 1950 році в розквіті творчих сил. Автор зауважує, що дуже влучно Вінцентій Оконь порівняв біографію цього видатного гуманіста з «долею мандрівника», ще до того, як Зигмунт Бауман використав цю категорію стосовно становища людей, які живуть у постмодерному світі. Гессен оволодів мовами країн, у яких він перебував і читав лекції, а польську вивчив завдяки своїй дружині Марії Немиській. На думку автора, найважливіші його твори виникли в останній період його життя. За часів ПНР опубліковані до війни дисертації були недоступні для студентів філософії, права чи педагогіки. Збірки творів, розкидані по всьому світу, були опубліковані лише в ІІІ Республіці Польща, як і перевидання його довоєнних творів. Це не є дивним, оскільки він розкрив там проблеми соціалізму, близькість більшовизму та консерватизму, а також надії, пов'язані з новим лібералізмом.