Психологічні перспективи (Nov 2015)
ДІАГНОСТИКА ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ДО ШКІЛЬНОГО НАВЧАННЯ ДІТЕЙ ІЗ ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ
Abstract
Статтю присвячено проблемі психологічної готовності до шкільного навчання дітей із особливими потребами. Зазначено, що готовністю до шкільного навчання – багатоаспектне явище, що включає відповідні психологічні, фізіологічні, фізичні й психічні характеристики вікового розвитку дитини, за допомогою яких вона здатна брати участь у систематичному шкільному навчанні. На основі теоретичного узагальнення досліджуваної проблеми з’ясовано низку особливостей психологічної готовності до шкільного навчання: рівень сформованості пізнавальної діяльності, соціально-комунікативних навичок, емоційно- вольової сфери, навчальної мотивації, актуальних знань і уявлень про довкілля. Аналіз загальної та спеціальної літератури показав, що впродовж останніх десятиліть у вітчизняній психології накопичений досить великий досвід діагностики готовності до школи та найбільш гостро це питання постає, коли йдеться про дітей, котрі розвивалися в несприятливих умовах, зокрема в умовах слухової депривації. Практичне значення досліджуваної проблеми зумовлено і тенденцією скорочення термінів навчання у спеціальній школі, і спрямованістю освіти на інтегроване навчання. За допомогою методик «Розвиток дрібної моторики», «Розвиток просторової орієнтації, координації рухів», «Ведуча рука», «Порівняй за формою», «Переплетені лінії», «Впізнавання фігур», «Що зайве?», «Знайти пару», «Яке обличчя?», «Палички та рисочки?», «Школа», «Погано-добре», «Профіль соціального розвитку дитини» виявлено особливості інтелектуальної, мотиваційної, емоційно-вольової, комунікативної готовності дітей із порушеннями слуху. Показано, що діти з порушеннями слуху характеризуються достатнім рівнем розвитку емоційно-вольової готовності до шкільного навчання; різнорідністю мовленнєвої готовності, що полягає в різних рівнях оволодіння словниковим запасом, діалогічним і зв’язним мовленням; вторинні відхилення, які виникають унаслідок слухової депривації, виступають причиною своєрідності розвитку сенсорики і мислення; найбільш значимими є соціальні мотиви; ігрові мотиви; мотиви, пов’язані із зовнішньою атрибутикою шкільного життя.
