Морфологія (Dec 2018)
Вибір оптимальної медикаментозної терапії у хворих з фібриляцією передсердь і коморбідною палогією.
Abstract
Актуальність. Сьогодні фібриляція передсердь розглядається як потенційно летальна аритмія, враховуючи широкий спектр її негативних наслідків, пов'язаних не тільки із значним погіршенням якості життя пацієнтів, але і достовірним збільшенням частоти фатальних ускладнень. Метою роботи було вивчення ефективності медикаментозного лікування пацієнтів з постійною формою фібриляції передсердь, артеріальною гіпертензією та ішемічною хворобою серця. Методи. У дослідження були включені 42 пацієнта з постійною формою фібриляції передсердь, артеріальною гіпертензією та хронічною ішемічною хворобою серця (стабільна стенокардія напруги II-III функціонального класу). Всі хворі страждали на артеріальну гіпертензію 2-3 ступеня тяжкості. Пацієнтам основної групи додатково до комплексної терапії був призначений донатор оксиду азоту «Тівортін» 100 мл на добу внутрішньовенно крапельно. Період спостереження склав 6 місяців. Результати. У хворих з фібриляцією передсердь, ішемічною хворобою серця та артеріальною гіпертензією застосування лозартану і раміприлу продемонструвало приблизно однаковий антигіпертензивний ефект, який визначався в достовірному зменшенні як систолічного так і діастолічного артеріального тиску. 19 (90,47 %) пацієнтів групи лозартану і 17 (80,95 %) хворих групи раміприлу досягли цільового рівня артеріального тиску (<140 / 90 мм.рт.ст.). У осіб, які приймали лозартан, визначалося достовірне поліпшення показників швидкості клубочкової фільтрації, зниження рівня сечової кислоти в порівнянні з пацієнтами, які отримували раміприл. Підсумок. Комбіноване лікування пацієнтів з постійною формою фібриляції передсердь, артеріальною гіпертензією та ішемічною хворобою серця з використанням лозартану, високих доз аторвастатину і донатору оксиду азоту сприяло адекватному контролю цифр артеріального тиску, зменшенню кількості і тривалості ангінозних атак, поліпшенню переносимості фізичного навантаження, а також призводило до достовірного зменшення рівнів загального холестерину крові, ліпопротеїдів низької щільності, тригліцеридів, індексу атерогенності, сечової кислоти.
Keywords
