Рецензія на колективну монографію “Окультні корені релігієзнавства: про вплив не-гегемонічних течій на академічне середовище близько 1900 року” (Berlin-Boston, De Gruyter, 2021)

Abstract

В рецензії розглянуто колективну монографію “Окультні корені релігієзнавства: про вплив не-гегемонічних течій на академічне середовище близько 1900 року”, опубліковану видавництвом De Gruyter у 2021 році. Книга містить гіпотезу про те, що підвалини релігієзнавства, крім позитивістської та християнсько-теологічної парадигм, також вбирають у себе парадигму езотеризму. Автори обґрунтовано демонструють, що провідні релігієзнавці, археологи та інші науковці межі ХІХ-ХХ століть або активно цікавилися езотеризмом, або навіть самі належали до відповідного світогляду, стаючи членами Теософського товариства чи інших езотеричних організацій того часу. Такий підхід є важливим для історії релігієзнавчої думки, оскільки дозволяє помітити закономірності, на які раніше не звертали окремої уваги, зокрема, популярність компаративного релігієзнавства, намагання поєднати науку та релігію в одному світогляді тощо.