Аналітично-порівняльне правознавство (Jun 2025)
Теоретико-правове дослідження імплементації рішень Європейського суду з прав людини в правову систему України
Abstract
В статті автор висвітлює питання імплементації рішень Європейського суду з прав людини в національну правову систему. Окреслено, що питання наближення національного законодавства, в тому числі і судових рішень було окреслено, ще в 1991 році, коли Україна отримала статус незалежної держави та взяла євроінтеграційних шлях правового розвитку країни. Починаючи з 1998 року Україна ратифікувала низку Європейський конвенцій, серед них варто зазначити: Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, Європейську конвенцію з прав людини. Поштовхом для наближення права Європейського Союзу та імплементації рішень Європейського Суду з прав людини стало прийняття Верховною Радою України в 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». І, хоча романо-германська правова система не передбачає прецедентного права, водночас в українському законодавстві прослідковуються елементи прецедентної практики. Автор в статті наголошує, що Європейський суд з прав людини називає власну практику прецедентною. В свою чергу судовий прецедент полягає в тому, що Європейський суд під час вирішення певної справи схильний в цілому слідувати підходам, що застосовувалися ним раніше. В той же час в правозастосовній практиці виявились значні труднощі не тільки з правильним розумінням, а й із застосуванням як міжнародних документів так і рішень Європейського суду з прав людини. Застосування практики Європейського суду з прав людини має сприяти формуванню єдності судової практики у захисті прав, свобод та інтересів людини. Також автор дає власний коментар тезам, висунутим вченими правознавцями з приводу питання імплементації рішень Європейського суду з прав людини в українське законодавство та процедури наближення Європейського законодавство до національного. В своєму дослідження автор розкриває питання застування в національній правовій системи не лише вирішення окремих справ за аналогією, а й повноправно застосовувати прецедентне право. Також автор вважає, що необхідний розумний консенсус між Конституційним Судом України та іншими органами в державі.
Keywords
