«Давидова сколота»: історико-філологічна замітка до тексту «Повісті временних літ»

Abstract

У статті розглянуто фрагмент статті 1097 року «Повісті временних літ», де вжито слово-гапакс «сколота» у зв’язку зі звинуваченнями володимирського князя Давида Ігоровича в осліпленні теребовльського князя Василька Ростиславича. Проаналізовано традицію тлумачення цього слова у пізньосередньовічних і ранньомодерних текстах, зокрема літописних компіляціях XV–XVI ст. та історичній праці Василя Татищева. Вдалося продемонструвати, що автори або переписувачі цих текстів точно не розуміли слова «сколота». Вони намагалися замінити його іншим висловом, переформулювати фразу або просто скоротити цей фрагмент «Повісті временних літ». Зроблено огляд варіантів перекладу відповідного місця тексту в модерних наукових перекладах на різні мови. У більшості випадків учені тлумачили слово «сколота» і відповідний відрізок хроніки відповідно до загального розуміння контексту і спираючись на художній смак. Простежено можливе походження слова. Проаналізовано його місце у хронікальному наративі, зокрема в контексті прямої прямої мови персонажів. Автори роблять висновок, що слово «сколота» має слов’янську етимологію і є одним із реліктів живого мовлення києворуської еліти.

Keywords

• «повість временних літ»
• гапакс
• переклад
• етимологія
• наратив