Шляхи професійного самовдосконалення викладачів ВНЗ

Abstract

У статті розглянуто проблему професійного самовдосконалення викладачів вищого навчального закладу. Проаналізовано сутність поняття «професійне самовдосконалення» та його основні ознаки. Виділено умови, що сприяють розвитку професійного самовдосконалення педагога: спрямованість свідомості на себе як на суб’єкт педагогічної діяльності; здатність до рефлексії; організація самопізнання; використання спільних форм діяльності; широке залучення до різних форм педагогічної діяльності. Розглянуто поняття «сомоосвіта» та «самовиховання» як основні складові процесу самовдосконалення викладача. Проаналізовано поняття «педагогічна рефлексія» як якісний показник готовності викладача до здійснення педагогічної діяльності. Розглянуто основні форми роботи над професійним саморозвиткмо викладачів ВНЗ, до яких відносять організацію теоретичних семінарів та семінарів-практикумів з різних питань змісту педагогічної діяльності; проведення зустрічей щодо актуальних проблем сучасного освітнього менеджменту; проведення майстер-класів та тренінгів; включення разом з досвідченим спеціалістами у робочі групи; стимулювання та своєчасне оцінювання ефективних нововведень у процес самовдосконалення професіоналізму. Автор стверджує, що процес самовдосконалення можливий лише за умов самоаналізу власного досвіду, спілкування з іншими, самооцінки особистих можливостей і досягнень, своїх успіхів і невдач у професійній діяльності. Ключові слова: професійне самовдосконалення, саморозвиток, самоосвіта, педагогічна рефлексія.