Образ варвара-кочовика у ранньовізантійських грецьких текстах

Abstract

У статті висвітлено образ варварів-кочовиків періоду раннього середньовіччя у грекомовних творах римських та візантійських авторів. Йдеться про гунів та аварів, які становили безпосередню загрозу для імперії, а також алтайських тюрків, котрі мали дипломатичні відносини з Візантією у VI ст. Аналізується сприйняття ромеями чужої, маловідомої кочової цивілізації. Про спосіб життя, релігійні вірування, зовнішність східних варварів візантійці майже нічого не знали. Саме тому більшість ранніх свідчень про них базувалась на легендах і переказах. Після налагодження дипломатичних стосунків інформації стало більше, але залишилось неприязне, зверхнє ставлення до чужорідної культури. Ця зневажливість простежується в працях майже всіх ранньовізантійських авторів і відображає ставлення суспільства, яке базувалося на зовсім інших принципах світосприйняття, ніж у кочових народів з північного сходу. Слід зауважити, що самі варвари активно підтримували свій негативний імідж в очах ромеїв порушенням договорів, періодичними набігами на візантійські провінції, обманом, підступністю тощо. Проблема взаємодії кочової та осілої цивілізацій не є новою, а тягнеться ще з античних часів. І усталений образ варварів в очах римлян-ромеїв, сформований ще в давнину, дуже міцно утвердився в західній ментальності осілих народів Європи та активно використовувався і в подальші століття. Українські території здавна були плацдармом для міжцивілізаційної взаємодії кочового та осілого світу, тож ця проблема є дуже важливою й актуальною для кращого розуміння етнополітичних, культурних та державотворчих процесів на наших землях.

Keywords

• кочовики, Візантійська імперія, ромеї, гуни, авари, Східна Європа, ранньовізантійські тексти