КОНФІДЕНЦІЙНІСТЬ ЯК ОСНОВОПОЛОЖНИЙ ПРИНЦИП ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ДІЯЛЬНОСТІ АДВОКАТУРИ

Abstract

У статті досліджено конфіденційність як принцип організації та діяльності адвокатури. Проаналізовано відмінність конфіденційності від адвокатської таємниці. Аргументовано, що вказані категорії співвідносяться між собою як загальне й окреме, оскільки, окрім збереження адвокатської таємниці, адвокат повинен здійснити захист інших відомостей, що можуть не охоплюватися цим поняттям (персональні дані, інформація про фізичну особу тощо). Зроблено висновок, що конфіденційність як принцип адвокатури становить сукупність правоположень, що визначають механізм дотримання адвокатської таємниці, захисту персональних даних особи та інших видів інформації з обмеженим доступом у процесі здійснення адвокатської діяльності, а також кваліфікаційного, дисциплінарного та інших видів проваджень у системі органів адвокатського самоврядування. Звернуто увагу, що на відміну від багатьох інших принципів адвокатури, принцип конфіденційності поширюється на ширше коло суб’єктів, охоплюючи не тільки адвокатів, але й помічників адвоката, стажистів адвоката, осіб, які перебувають у трудових відносинах з адвокатом, а також осіб, стосовно яких припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю. Обгрунтовано необхідність доповнення статті 22 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” частиною восьмою наступного змісту: “Адвокат не несе дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової та кримінальної відповідальності за подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії злочинності, відомостей, які становлять адвокатську таємницю, з метою попередження вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи”.

Keywords

• конфіденційність
• , адвокатська таємниця
• адвокат
• принцип адвокатури
• персональні дані
• професійна таємниця