Рецептивний потенціал сцени з воротарем у трагедії Вільяма Шекспіра “Макбет”

Abstract

Проведено (інтер)текстуальний аналіз третьої сцени другого акту трагедії Вільяма Шекспіра з метою виявлення в ній прихованих алюзій на середньовічну містерійну п’єсу „Зішестя в ад” і пов’язану з нею карнавальну традицію сценічного блазнювання. Шляхом аудіо-візуальної реконструкції зафіксованої у тексті театральної гри розкрито рецептивний потенціал сцени, на перший погляд „відірваної” від фабульної канви трагедії. Доводиться думка, що сцена з Воротарем являє реципієнту водночас трансцендентний і реалістичний виміри п’єси. Загострення есхатологічних мотивів через проведення прихованих паралелей „Макбет – диявол”, „диявол – Воротар”, „Макбет – Воротар” засобами інтертекстуальної гри стає визначальним для „локалізації” сюжету трагедії в театральному часопросторі Лондона поч. XVII cт. та її стереоскопічної рецепції сучасниками Шекспіра.

Keywords

• Шекспір
• рецепція
• блазень
• містерійна драма
• інфернальна сцена