Культура і мистецтво у сучасному світі (Jul 2020)
БАЛЕТНА КРИТИКА НА СТОРІНКАХ ЖУРНАЛУ «НОВЕ МИСТЕЦТВО» (ХАРКІВ, 1925–1928)
Abstract
Мета статті – проаналізувати і типологізувати балетну критику журналу «Нове мистецтво» (Харків, 1925–1928). Для досягнення мети було використано ряд принципів і методів: історичний підхід та аналітичний метод дозволили проаналізувати наукові і критичні статті у хронології, порівняльний метод – зіставити статті задля виокремлення спільних та відмінних ідей, концепцій; типологічний – класифікувати критичні публікації балетної тематики. Наукова новизна полягає в тому, що вперше було проаналізовано контент журналу «Нове мистецтво» (Харків, 1925–1928) крізь призму балетної критики. Висновки. В умовах поступового відходу від ідей Пролеткульту початку 20-х рр. ХХ ст. в СРСР, із повним запереченням академічних традицій класичного балету, в середині 1920-х рр. відбувся поворот до певної самостійності української культури, з’явилися україномовні часописи, серед яких театрознавчий щотижневик «Нове мистецтво», до контенту якого входила балетна критика. У журналі віддзеркалено деякі аспекти постання театрознавства (в межах якого розвивалося балетознавство) в Україні, що йшло паралельно зі становленням балетної критики. Досить умовно контент публікацій «Нового мистецтва», пов’язаних із балетною критикою, можна розділити за групами: театрознавчий теоретико-методологічний (Я. Мамонтов та ін.); із теоретичних аспектів театральної, зокрема балетної критики (І. Туркельтауб, К. Рафальський, М. Христовий); балетні рецензії, інтерв’ю, відгуки, повідомлення, хроніки (Ю. Жігела, П. Козицький, Ф. Малков, Г. Нейві). У «Новому мистецтві» концептуалізовано вимоги до театральної, зокрема й балетної, критики: соціальні (орієнтація на панівний клас пролетаріату), ідеологічні та аксіологічні (перехід від пропагування революційно- абстрактних, агітаційних до ідеологічно-художніх цінностей), антропологічні (формування фізично, психічно, ментально нової людини). Серед балетних рецензій можна виокремити дві групи: перша – позаідеологічні публікації, що переважно застосовують естетико-художній підхід до рецензування; друга – ті, що засуджують експериментування (конструктивні, тілесно-пластичні та ін.), зорієнтовані на формування моноідеологічних підходів.
Keywords
