Культура і мистецтво у сучасному світі (Jun 2021)
РЕПЕРТУАРНА ТРАДИЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО ДРАМАТИЧНОГО ТЕАТРУ: ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ АСПЕКТ
Abstract
Мета статті — з’ясувати репертуарні традиції українського театру від часу створення першого професійного театру до сьогодення. Методологія дослідження передбачає застосування міждисциплінарного підходу. Зокрема принцип історизму як можливість прослідкувати зміну репертуарної політики театрів під впливом суспільно- політичних обставин. Методи аналізу й синтезу використані для виявлення основних мистецьких явищ і тенденцій у театральній діяльності, структурно-функціональний і мікродинамічний методи — для дослідження театру на різних етапах розвитку. Наукова новизна. На основі аналізу репертуарних п’єс п’яти українських театрів — Театру корифеїв, Харківського державного академічного українського драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка, Дніпровського національного академічного українського музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка, Київського національного академічного драматичного театру ім. І. Франка, Національного академічного українського драматичного театру ім. М. Заньковецької — виявлено тенденції розвитку репертуарної політики українського театру, обґрунтовано вплив традицій і суспільства на творчість провідних українських театральних діячів; розширено межі поняття «репертуарні традиції». Висновки. Досліджено особливості розвитку українського театру від створення в Україні першого професійного театру до сьогодення, висвітлено вплив цензури на репертуар. Охарактеризовано п’ять етапів формування репертуарних традицій українських драматичних театрів: період зародження української драматургії (І. Котляревський); подальші репертуарні традиції за часів царської Росії; формування сучасного українського театру (Лесь Курбас); період Другої світової війни та повоєнні часи, коли були спроби трансформувати український театр у радянський. З’ясовано, що особливістю сучасного українського театру є вистави на малих сценах, моновистави, використання новітніх технологій.
Keywords
