ДИСКУРСИВНІ ФУНКЦІЇ ДАВНЬОГРЕЦЬКИХ ФОРМУЛ ПРИСЯГАНЬ У КОМЕДІЯХ АРІСТОФАНА
Abstract
Вступ. Досліджено функціонально-прагматичні та соціолінгвістичні характеристики присягань у корпусі комедій Арістофана, передусім у п'єсах "Ахарняни" і "Лісістрата". З комунікативного погляду, присягання є частиною складного ритуалу, який поєднує вербальні та невербальні дії, що мають на меті підтвердити достовірність висловлювань і гарантувати виконання обіцянки через апеляцію до божества. Короткі формули звертання до вищих сил, зазвичай вводять основний текст заяви і лише зрідка експлікують санкції в разі порушення клятви. Отже, присягання можуть одночасно виступати в ролі не лише комісивів, що виражають обіцянки й зобов'язання, а й репрезентативів, які зосереджуються на експлікації істинності тверджень; експресивів, створених для посилення емоційного фону; декларативів – результатом яких є здійснення мовленнєвих актів. Методи. Використано структурний, корпусний метод, методи функціонального та дискурсивного аналізу, метод розмовного аналізу, а також прийоми герменевтичного методу. Результати. На основі конструктивістських підходів до вивчення мовного матеріалу у статті проаналізовано поліфункціональні ідіоматичні одиниці з урахуванням специфіки їхніх структурних елементів, таких як: частка, теонім, відмінкова форма іменника, артикль, позиція в реченні. Унаслідок чого встановлено, що варіювання цими одиницями створює функціонально-прагматичні та соціолінгвістичні імплікатури, які стосуються наявності чи відсутності пропозитивного чи пресупозитивного заперечення, фокалізації уваги, модифікації іллокутивної сили висловлювання та репрезентації соціо-культурної ідентичності мовця. Зокрема, було виявлено гендерну, діалектну, тематичну та жанрово-стилістичну маркованість формул. Висновки. Застосування декількох напрямів конструктивістського підходу та герменевничного методу дало змогу розглядати ідіоматичні формули присягань одночасно на локальному та дискурсивному рівнях текстової організації, а також розкрити імпліцитні смисли, необхідні для створення комічних ефектів, які не завжди можна відобразити в перекладах. Корпусний аналіз варіативності формул у драматичних жанрах допоміг виявити їхнє стилістичне домінування в комедії та в розмовному стилі зокрема. Завершується дослідження комплексним аналізом фрагменту "Лісістрати" (78–89) для виявлення контекстуально обумовленої динаміки присягань та інспірованих ними комічних імплікатур.
