Клінічний випадок гострої кишкової непрохідності під час вагітності в пацієнтки з ектракорпоральним заплідненням та великим інтергенетичним інтервалом

Abstract

Велике значення в розвитку гострої кишкової непрохідності (ГКН) має зміна кінетики кишечника в період вагітності. У вагітних сповільнюється ритмічна функція кишечника внаслідок підвищення порогу збудливості його рецепторів до біологічно активних речовин. Наведено огляд сучасних літературних джерел з проблеми гострої кишкової непрохідності у вагітних. За даними зарубіжних літературних джерел, частота кишкової непрохідності у вагітних становить 1:3600–1:66000, а ускладнення хвороб органів травлення посідають 4$те місце серед причин материнської смертності під час вагітності — 9%. За даними вітчизняних наукових джерел, частота, з якою кишкова непрохідність зустрічається у вагітних, дорівнює 1:40000–1:50000 пологів, летальність досягає 35–50%, мертвонароджуваність — 60–75%. Розвиток захворювання спричиняють фізіологічні зміни в організмі вагітної жінки. Зі збільшенням терміну вагітності відбуваються зміни анатомічних взаєморозташувань органів черевної порожнини. Починаючи з ІІ триместру вагітності, матка виходить за межі малого тазу та поступово займає всю черевну порожнину. Збільшення розміру матки, обумовлене гіпертрофією та гіперплазією м'язових волокон, навколоплодовими водами, ростом плода, призводить до підвищення внутрішньочеревного тиску, зміщення тонкого кишечника та попереково-ободової кишки доверху, тим самим створюючи умови для здавлювання петель кишечника, вузлоутворення, розвитку закрепів. Представлено сучасну класифікацію, клініку, діагностику та методи лікування цієї хірургічної патології. Описано клінічний випадок гострої кишкової непрохідності у 51-річної вагітної з шостою бажаною вагітністю, яка настала в результаті допоміжних репродуктивних технологій та великим інтергенетичним інтервалом. Лікування кишкової непрохідності у вагітних здійснюють і хірург, і акушер–гінеколог. Консервативні лікувальні заходи проводяться одночасно з діагностичними процедурами. Відсутність ефекту від консервативної терапії протягом 2 год є показанням для оперативного втручання. Основна мета хірургічного втручання — усунути причини кишкової непрохідності та відновити функцію кишечника. Обсяг оперативного втручання визначається в кожному конкретному випадку індивідуально та залежить від виду ГКН й давності захворювання. Обрана тактика ведення передопераційного періоду, обсяг виконаного оперативного втручання, анестезіологічне забезпечення та адекватне ведення післяопераційного періоду дають змогу вилікувати гостру хірургічну патологію, зберегти бажану вагітність, уникнути розвитку акушерських і хірургічних гнійно-септичних ускладнень. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. На проведення досліджень отримано інформовану згоду жінки. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Keywords

• гостра кишкова непрохідність
• вагітність
• екстракорпоральне запліднення
• великий інтергенетичний інтервал