Аналітично-порівняльне правознавство (Apr 2025)
Кримінально-правова кваліфікація порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним хворобам під час релігійних віровчень, віросповідань чи виконання релігійних обрядів
Abstract
Конституція України надає всім громадянам України право на свободу світогляду і віросповідання, на свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність (ст. 35 Конституції України). Крім того, право кожного громадянина на охорону здоров’я і отримання належної медичної допомоги є його конституційним правом, що закріплено ст. 46 Конституції України. За порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним хворобам під час релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів можуть бути застосовані різні кримінально-правові кваліфікації залежно від конкретних обставин справи і законодавства кожної країни. Наприклад, в Україні таке порушення може бути кваліфіковане за статтею 325 КК України «Порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним хворобам та масовим отруєнням». Особливості нести кримінальну відповідальність за вказаною статтею може тільки спеціальний суб’єкт – особа, до службових або професійних обов’язків яких входить виконання правил, встановлених з метою запобігання заразним захворюванням і боротьби з ними (працівники санітарно-епідеміологічної служби, інших органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, службові особи підприємств, установ та організацій, а також особа яка проводить релігійний обряд). Дана стаття існувала у Кримінальному кодексі з моменту його прийняття у 2001 році, але практика по притягненню за її порушення до кримінальної відповідальності невелика, але проблематика забезпечення біологічної безпеки держави, зокрема й кримінально-правовими засобами, останнім часом набула актуальності: військова агресія проти України не залишили сумнівів у науковців і практиків у тому, що відвернення та нейтралізація біологічних загроз є важливою складовою забезпечення громадського здоров’я та санітарно-епідемічного благополуччя населення. Встановлено, що диспозиція статті 325 КК України має бланкетний характер, оскільки пов’язано з широким колом сформованих систем нормативно-правових актів (законів та підзаконних актів), де міститься вказівка на порушення спеціальних правил і це зумовлює ускладнення для встановлення чіткого переліку цих заборонених діянь, які використовують для її конкретизації та виступають проблемним питанням під час кваліфікації порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним хворобам під час релігійних віровчень, віросповідань чи виконання релігійних обрядів. Крім того, виникають питання, з практичної точки зору, в контексті поширення інфекційних хвороб встановлення та доведення такого наслідку як порушення інфекційних хвороб під час проведення релігійних обрядів.
Keywords
