Про внутрішню будову карликової планети Плутон

Abstract

Температура на поверхні Плутона змінюється від 33 К до майже 60 К. Своїми розмірами й масою Плутон є значно меншим від усіх великих планет у Сонячній системі та ще й від семи супутників навколо цих планетних тіл. Хоча ця віднедавна карликова планета у 2.5 рази більша та майже у 14 разів масивніша від найбільшого тіла у Головному поясі астероїдів – іншої карликової планети – Церери. Доволі точне значення діаметра Плутона у 2376±32 км вдалося отримати у 2015 році, ґрунтуючись на даних, отриманих апаратурою космічного апарата «New Horizons». Але про будову надр Плутона відомо все ще дуже мало. Певні висновки щодо їхнього складу зроблено із значення середньої густини карликової планети, яке становить 1.86±0.01 г/см3. Тому можна вважати, що внутрішня структура Плутона повинна бути диференційованою, й на близько 65% складатися з каменю та льоду; здебільшого це повинен бути азотний та водяний лід. Ядро у Плутона повинне бути щільним і складатися із скелястого матеріалу. Діаметр цього ядра повинне бути близьким до 1700 км. Його може оточувати льодяна мантія товщиною від 100 до понад 200 км. На початку свого утворення, під дією розпаду радіоактивних елементів у ядрі, льоди могли розтанути. І в ті часи між мантією і скелястим ядром Плутона міг утворитися океан з рідкої води. Джерелами тепла могла бути акреція речовини на початку його утворення, розпад радіоактивних елементів та припливні деформації з боку його супутника Харона. Припускають, що на початку свого існування Плутон міг зіткнутися з деяким тілом порівняних розмірів. Це могло привести до утворення навколо Плутона існуючої системи супутників. Недавно припустили, що гори Піккар Монс та Райт Монс можуть бути злиттям багатьох сучасних кріовулканів. Це може вказувати на сучасне досить потужне джерело тепла на Плутоні.

Keywords

• Плутон
• карликова планета
• водяний лід
• внутрішня будова
• припливні деформації