Проблема підвищення кваліфікації вчителів у роботі освітянських з’їздів в Україні (кінець ХІХ ст.)

Abstract

У статті проаналізовано наявність грамотних вчительських кадрів для народних шкіл наприкінці ХІХ ст. на українських землях, які входили до складу Російської імперії; встановлено, що їх катастрофічно не вистачало. З’ясовано, що одним із найбільш ефективних шляхів вирішення цієї проблеми було проведення з’їздів для учителів з метою підвищення їх кваліфікації. З’їзди не тільки навчали, але й об’єднували вчительську спільноту. Визначено, що спочатку проводились з’їзди інспекторів народних шкіл, на яких вони вирішували нагальні питання організації шкільного життя. Пізніше, у 80-х рр. ХІХ ст. розпочалось проведення учительських з’їздів, на яких розглядались питання організації та ведення навчання у народних школах, кращого навчально-методичного забезпечення шкіл та покращання оплати праці і побуту учителів. На з’їздах учителів народних шкіл використовувались різні форми роботи для підвищення рівня їх кваліфікації. Тогочасні педагогічні з’їзди мали соціальну значущість, оскільки були засобом привернення уваги громадськості до проблем початкової школи, питань підготовки учителів, їх матеріального і правового становища. Завдяки їх діяльності суспільство отримувало інформацію про стан розвитку початкових навчальних закладів.

Keywords

• підвищення кваліфікації
• вчительські курси
• зʼїзди України