Історико-правовий аналіз інституту необхідної оборони

Abstract

У рамках статті обґрунтовано, що необхідна оборона є основою людської гідності, невід’ємно пов’язана із природними правами, а у контексті повномасштабної війни в Україні, аналіз передумов її виникнення набуває особливої ваги для гарантування дієвості норм міжнародного права. Підкреслено, що серед перших держав, вчені яких аналізували необхідну оборону були Греція, Індія та Єгипет, однак найбільшого розвитку як природне право людини необхідна оборона набула під впливом юристів Стародавнього Риму. Виявлено, що одним із перших серед стародавніх вчених, хто здійснив важливу роботу щодо застосування необхідної оборони на засадах рівності, але в межах одного соціального статусу здійснив Марк Тулій Цицерон. Проаналізовано важливі для України та сучасних подій легальні закріплення та трактування інституту необхідної оборони в слов’янській історії, у тому числі у договорах князів Олега та Ігоря з греками, а також «Руській правді». Проаналізовано суттєві трансформації правових засад інституту необхідної оборони у законодавстві європейських держав під впливом німецьких філософів XVII – початку XVIII століття. Здійснено порівняльний аналіз основних засад позитивістської та природної теорії права. Після оголошення незалежності Україною відбувся ключовий етап, коли природне право на самозахист закріпили в державі. Цей процес сприяв переходу до демократичної форми правління, вимагаючи перегляду соціальних цінностей, реформи правової системи та поваги до громадянських прав. Доведено, що в сучасних умовах повномасштабної війни в Україні інститут необхідної оборони має бути максимально заснований на принципах верховенства права, рівності та правової визначеності. В умовах цифровізації інститут необхідної оборони потребує і аналізу у контексті впливів на нього цифрових технологій, визнання допустимих форм захисту.

Keywords

• необхідна оборона
• самозахист
• норми права
• природні права
• повномасштабна війна