МОВНА ЗДАТНІСТЬ І МОВНА АКТИВНІСТЬ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Abstract

У статті йдеться про аспекти мовної здатності й мовної активності в контексті розвитку дитячого мовлення. Мовну здатність автор тлумачить як рівень оволодіння лексичною і граматичною будовами мовної системи. Мовна зданість втілюється в мовній компетентності. Мовна активність визначається як ефективне використання мовних знань на практиці в конкретних ситуаціях. Сприйняття мовної репрезентації відбувається на основі стимулу – мовного сигналу. Це психолінгвістична діяльність, позаяк вона не може відбутися без мовної компетентності. Знання мови потрібне людині, щоб відтворити та сприйняти фонологічну репрезентацію мовного сигналу. Є чітка послідовність у розвитку й опануванні мови дитиною, що не залежить від конкретної мови, яку вивчають, хоча деякі її аспекти можуть видаватися легшими, ніж інші. Ця послідовність представлена переважно психофізіологічними, нейропсихологіч­ними і соціокультурними чинниками мовленнєвої діяльності. Результати теоре­тичного аналізу дають змогу встановити емпіричні референти мовної здатності й мовної активності. До них належать, відповідно, мовленнєвий розвиток і поняттєве мислення. Результати вивчення мовної здатності й мовної активності засвідчують їх важливість для якісної мовленнєвої діяльності дошкільників. Результати емпіричного дослідження засвідчують недостатній розвиток мовної здатності й мовної активності дошкільників та потребу створення психолого-педагогічного супроводу для розвитку мовленнєвої діяльності цієї вікової категорії дітей. Ключові слова: мовна здатність, мовна активність, мовлення дитини, поняттєве мислення, рівень мовленнєвого розвитку.