Хірургія дитячого віку (Dec 2021)
Застосування тест-ортезів на нижні кінцівки для визначення фізичних можливостей та реабілітаційного потенціалу осіб із тяжкими порушеннями функції опори й ходьби
Abstract
Найчисельнішу та найскладнішу групу захворювань, що призводять до порушення функції опори та ходьби людини, становлять нервово-м’язові захворювання та травми хребта і спинного мозку. Порушення, що є наслідком таких захворювань, потребують функціонального ортезування, яке дасть змогу особі компенсувати втрачені можливості щодо стійкої опори та ходьби. За останні 15 років в Україні, як і у світі, з’явилася численна кількість різноманітних конструкцій ортезів на різні рівні нижньої кінцівки, які охоплюють всі існуючі патології, але, як свідчить практичний досвід світового та вітчизняного ортезування, значна кількість дорослих із тяжкими порушеннями функції нижніх кінцівок і передусім первинні пацієнти не використовують виготовлені їм ортези. Основними причинами є: – відсутність розуміння пацієнтом, потрібні йому ортези чи ні, зможе він та його родина створити вдома умови для його тренування; – складність визначення лікарем та ортезистом правильної функціональності ортеза. Для вирішення цієї проблеми останнім часом у лікувальній практиці все більшу роль відіграють лікувально-тренувальні ортези або тест-ортези. Найчастіше тест-ортези використовують під час виготовлення дороговартісних ортезів, наприклад, ортезів на колінний – гомілковостопний суглоби – стопу з колінним шарніром з електронним керуванням. Використання таких ортезів значно скорочує терміни ортезування, але, на жаль, вони не застосовні для осіб із тяжкою патологією нижніх кінцівок і не можуть бути використані для визначення функціональних можливостей, особливо первинних пацієнтів. Тому розроблення нової конструкції і методики застосування тест-ортезів (модульних ортопедичних систем) може стати важливим етапом у реабілітаційному процесі осіб із тяжким патологічним станом опорно-рухового апарату, особливо на перших етапах. Мета – висвітлити та проаналізувати досвід застосування нових конструкцій тест-ортезів на колінний-гомілковостопний суглоб-стопу осіб з порушеннями функцій опори та ходьби на остаточному етапі проведення реабілітаційних заходів, зокрема, призначення індивідуальних ортезів в умовах стаціонару. Матеріали та методи. У клініці Українського науково-дослідного інституту протезування, протезобудування та відновлення працездатності (УкрНДІпротезування) обстежено 28 пацієнтів (8 жінок та 20 чоловіків віком від 21 до 50 років), які пройшли курс реабілітаційного лікування та були забезпечені новими конструкціями тест-ортезів. Серед досліджуваних 25 пацієнтів мали наслідки травматичного пошкодження хребта (10 осіб із пошкодженням на рівні шийного відділу хребта, 15 осіб – на рівні грудного та поперекового відділів), 2 пацієнти – з наслідками інсульту головного мозку, 1 хворий – з наслідками спинального інсульту. Усі вони не могли самостійно стояти і ходити. Значній кількості (85,0%) обстежених раніше проведено реабілітаційні заходи, спрямовані на підвищення загального фізичного стану, усунення або зменшення нейротрофічних розладів; 72,0% пацієнтів мали досвід вертикалізації в коліноупорі. Залежно від тяжкості ураження, пацієнтів поділено на дві групи: І група – пацієнти з ураженням верхніх і нижніх кінцівок (12 осіб); ІІ група – пацієнти з ураженням нижніх кінцівок (16 осіб). Для кожної групи розроблено окрему методику застосування тест-ортезів та режими їх засвоєння. Тест-ортези в середньому використовувалися по одній годині на день протягом 8–11 днів, при освоєнні самостійної ходьби за розробленими методиками під наглядом інструктора. Оцінено експлуатаційні характеристики тест-ортезів та їх надійність. Виконано клінічне, біомеханічне обстеження хворих та ручне тестування уражених нижніх кінцівок пацієнтів на залишкову силу м’язів за п’ятибальною шкалою Янда. Результати. В УкрНДІпротезування в рамках виконання науково-технічної роботи розроблено нову конструкцію тест-ортеза на колінний – гомілковостопний суглоби – стопу та методику його застосування для 2 груп осіб із тяжкими ураженнями опорно-рухового апарату. Особливість нових конструкцій тест-ортезів полягає в можливості їх відносно швидкого складання та підгонки (протягом 2–3 год) за індивідуальними розмірами пацієнта, завдяки модульному принципу підбору і з’єднання складових та комплектуючих. Усі пацієнти І групи змогли самостійно стояти в ортезах у високих ходунках. Семеро пацієнтів самостійно пересувалися в ходунках на відстань до 30 метрів, п’ятеро – на відстань 10 метрів за допомогою інструктора. Після закінчення 10-денного курсу освоєння вертикалізації та ходьби за допомогою тест-ортезів приймалося рішення щодо конструкції індивідуальних ортезів. Шестеро пацієнтів від ортезування відмовилися через відсутність умов для занять удома. Тест-ортези використовувалися для них як тренажер для вертикалізації та виконання вправ у положенні стоячи за розробленою методикою. Пацієнти II групи пересувалися в брусах і за допомогою низьких ходунків на відстань від 100 до 300 метрів. Після освоєння ходьби протягом 8–10 днів за допомогою тест-ортезів приймалося рішення щодо конструкції індивідуальних ортезів. Сімом пацієнтам виготовили ортези на колінний – гомілковостопний суглоби – стопу із замковими колінними шарнірами, чотирьом – із беззамковими колінними шарнірами та пневмоциліндрами, одному – безшарнірний ортез на гомілковостопний суглоб – стопу з реакцією в фазу опори. Одна пацієнтка з наслідками спинального інсульту використовувала тест-ортези протягом 3,5 міс удома. У результаті регулярних тренувань у неї відновилася м’язова сила на лівій нозі та частково на правій. У її випадку тест-ортези допомогли уникнути виготовлення двох індивідуальних ортезів на колінний – гомілковостопний суглоби – стопу. А виготовлений на праву ногу ортез дозволив їй зберегти функцію м’язів ноги під час ходьби завдяки використанню пневматичного циліндра в ділянці колінного суглоба, який компенсував їй слабкість чотириголового м’яза стегна у фазу опори. Висновки. Застосування типорозмірних тест-ортезів дає змогу оцінити фізичні можливості пацієнтів, навчити їх користуватися ортезами на нижні кінцівки, визначити для кожного оптимальну конструкцію індивідуальних ортезів, що надає можливість завчасно відмовитися від тривалого та дороговартісного процесу виготовлення неефективного та некомфортного індивідуального ортеза. Необхідні подальші дослідження для розширення можливостей використання тест-ортезів для дітей з тяжкими ураженнями функцій опори та ходьби. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної в роботі установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду пацієнтів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.
Keywords
