Pitannâ Lìteraturoznavstva (Jun 2023)

Використання прийому «стирання» в молодій американській поезії початку ХХІ ст.: архітектонічно-структурна трансформація сонетного канону

  • Oleksandr Volkovynskyi,
  • Serhiy Hnatenko

DOI
https://doi.org/10.31861/pytlit2023.107.030
Journal volume & issue
no. 107

Abstract

Read online

У молодій американській поезії початку ХХІ ст. особливої популярності набув прийом «стирання» (“erasure”). Його використання призводить до того, що попередній текст лише частково видаляється або ж приховується. Приховані частини тексту належать відомому автору. З прецедентного тексту залишаються лише фрагменти, з яких утворюється інша архітектонічно-смислова структура. Наприклад, привабливим об’єктом для застосування прийому «стирання» стають сонети В. Шекспіра. Тексти славетного автора слугували першоджерелом для «новотворів» від поетеси і художниці Джен Бервін. За її авторством у 2003 році вийшла книга “Nets”. Назва утворюється з самого слова “sonnets” – “nets”. У цій книзі шекспірівський текст прихований, але його можна прочитати. На ослабленому текстовому тлі Джен Бервін виділяє тільки ті слова, які їй видаються вкрай важливими для утворення нового смислу. Архітектонічно ці слова залишаються на тих самих місцях, що й були в сонетах В. Шекспіра. Та канонічна сонетна форма виступає лише тлом для лаконічного осучасненого вислову. Завдяки «стиранню» Джен Бервін ніби оголює сонети В. Шекспіра до глибинної семантичної «сітки». При цьому актуалізуються різноманітні інтертекстуальні нюанси. Поетичний інваріант відкривається для нових інтерпретацій. Прийом «стирання» має певну складову суто технічного характеру. Це приводить до того, що канонічна форма сонету піддається своєрідній фільтрації. Автор сучасного тексту завдяки «стиранню» продукує численні варіації новітніх смислів. Отож, прийом «стирання» стає ефективним засобом актуалізації прецедентних текстів. До них, як правило, сучасна пересічна людина вже втрачає цікавість. Але завдяки постмодерному експерименту з’являються виразні і, почасти, блискучі новотвори у вигляді текстових фрагментів. Посилене ігрове начало у використанні прийому «стирання» залучає до оновлених комунікативних процесів, у яких беруть участь класичний автор, його текст, автор-експериментатор, його новотвір. Гральну естафету може підхоплювати й сам реципієнт. Він також здатен знаходити нові і нові варіанти комбінування висловлювань на ґрунті прецедентного тексту.

Keywords