ОСОБЛИВОСТІ АНТИБІОТИКОТЕРАПІЇ ЗАПАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ПРИДАТКІВ МАТКИ

Abstract

Проведено клініко-лабораторне обстеження 100 жінок із гострим запальним процесом придатків матки, що становили основну групу, та 20 здорових жінок – контрольна група. Жінок основної групи розділено на дві підгрупи: перша підгрупа – 50 хворих, яким крім традиційного лікування, проводився спрямований транспорт (СТ) антибіотиків; друга підгрупа (порівняння) – 50 хворих, яким проводилося протизапальне лікування за традиційною методикою, антибактеріальні засоби з врахуванням результатів антибіотикограми. У жінок основної групи скарги на біль, підвищення температури тіла, патологічні виділення зі статевих шляхів, у 80 % виявлено ерозивні зміни на шийці матки. Бімануально – болючість та набряк маткових труб, яєчників, у виділеннях із піхви та цервікального каналу патогенні та умовно патогенні мікроорганізми у вигляді асоціацій. СТ антибіотиків проводили за допомогою цефалоспоринів тривалої дії з введенням один раз на добу. Оцінку ефективності комплексного лікування проводили за клінічними ознаками – біль, зниження температури тіла, відсутність патологічних виділень, при бімануальному обстеженні відсутність болі та набряку в ділянці придатків. Важливою ознакою ефективності лікування було відсутність рецидивів впродовж року після лікування (віддалені результати). В результаті проведеного лікування у 84 % ± 4,2 хворих першої підгрупи відмічено позитивну динаміку клінічного стану на 2-3 добу після 1-2 сеансів СТ антибіотиків. Серед хворих другої підгрупи, позитивна динаміка клінічного стану на 2-3 добу спостерігалася у 68 % ± 5,4 (р<0,05). У жінок першої підгрупи рецидиви впродовж року були у двох випадках (4 %), у другій підгрупі – у 12 (24 %).

Keywords

• запальні захворювання придатків матки
• екстракорпоральна антибактеріальна фармакотерапія
• спрямований транспорт антибіотиків