Роль і місце медіації в структурно-функціональних дослідженнях циклу українських весільних обрядів

Abstract

Медіація в структуральній теорії є головним механізмом провокування подальшої дії, що вмотивовує здійснення обряду. Виконання медіативної функції в національних обрядах весільного циклу пов’язане з приходами персонажів-медіаторів до місць здійснення обрядів і виконанням ними необхідних традиційних ритуальних дій. В обрядах, що зумовлюють переходи учасників до нових соціальних статусів — заручини, вінчання, комора — міститься не одна, а дві медіативні дії різних рівнів: класична, яка узгоджує протиріччя між антиномними парами, та медіація, покликана провокувати перебіг подальшої обрядової дії. Оскільки весілля початково поділяє всіх дійових осіб на дві групи, до здійснення медіації почергово долучаються персонажі з команд нареченого й нареченої. Ключові слова: родинні обряди, українське весілля, структурно-функціональний метод, механізм медіації, персонажі-медіатори.